ответ:1. Скільки років минуло від створення імперії в Давньому Римі?
Відповідь:
Імператор Октавіан Август правив Римом від 30 р. до н. е. до 14 р. н. е. Фактично з цього року була створена Римська імперія.
30+2015=2045 років минуло від створення Рим. імперії
2. Витлумачте поняття: принцепс, імператор, префект, меценат.
Відповідь:
Принцепс - найавторитетніший серед сенаторів, тим, хто визначав порядок денний, головував на засіданнях. Імператор - частина титулу принцепса, міг скликати народні збори та збори сенату, вносити законопроекти або накладати вето на закони. Згодом імператором називали правителя Римської імперії Перефект - посадова особа, яка очолювала окремий підрозділ адміністрації, суду чи армії.
Меценат - людина, яка матеріально підтримує розвиток культури.
3. Що таке принципат? Чим ця форма правління відрізнялася від республіки?
Відповідь:
Октавіана проголосили довічним трибуном, консулом та цензором. У нових списках сенаторів ім’я Октавіана стояло першим. Він став принцепсом - найавторитетнішим серед сенаторів, тим, хто визначав порядок денний, головував на засіданнях. Октавіан мав найвищу військову владу - імперій (звідси - «імператор» як частина титулу принцепса), міг скликати народні збори та збори сенату, вносити законопроекти або накладати вето на закони. Згодом йому було присвоєно титул верховного жерця, почесний титул Августа («поважний», «возвеличений богами»), трохи пізніше - титул «батька вітчизни». Культ Августа поширювався і в римських провінціях: у Єгипті, наприклад, його вважали фараоном і сином бога Сонця.
4. Якою була політика Октавіана Августа?
Відповідь:
Август запровадив нові посади - префекта Рима і префекта преторіанської гвардії. Префекта Рима обирали із сенаторів, до обов’язків цього посадовця належало наглядати за порядком у місті. Префект преторіанської гвардії командував охороною імператора. Було підвищено платню солдатам і офіцерам. Чимало ветеранів осіли в провінціях і допомагали їх освоювати. Як головнокомандувач армії Август керував провінціями, де перебували війська (імператорські провінції). Він призначав намісників, які командували гарнізонами.
Сенату для управління було надано спокійніші й розвинутіші провінції. їх називали сенаторськими провінціями. За Октавіана Августа західний кордон досяг Атлантичного океану й пролягав по Рейну. Північні кордони сягнули Дунаю, де було створено нові провінції. Кордони на сході посунули до річки Євфрат та Парфянського царства, з яким імператор уклав мир.
Объяснение:
ответ:Октавіан серпень-римський імператор з 27 р.до н.е., який створив в Римі нову форму правління-принципат.
Внучатий племінник Юлія Цезаря, оголошений ним прийомним сином у завещаніі.После вбивства Цезаря (15 березня 44 р.до н.е.) кволий і хворобливий юнак Октавіан вступив в боротьбу за владу, виявивши неабиякий розум, хитрість, уміння залучити армію, яка ставилася до нього, як до спадкоємця цезаря.Понімая, що Рим втомився від громадянських воєн, він виступив з гаслом світу і благоденства і зумів в 31 р
Объяснение:
на основе дальнейшего развития общественного разделения труда, роста мануфактур, мелкого товарного производства и возросшей специализации сельского хозяйства расширилась внутренняя торговля. центром всероссийского рынка оставалась москва. большое значение сохранили ярмарки, особенно макарьевская, свенская, архангелогородская и др. к этим центрам свозились товары со всех концов страны.
увеличению товарооборота способствовало строительство каналов: в 1703 г. началось сооружение вышневолоцкого канала, соединившего бассейн волги с морем. дешевый водный путь открывал широкие возможности для доставки товаров в петербург и оттуда за границу. вокруг бурного ладожского озера началось строительство обводного канала, законченного уже во второй четверти xviii в.; были разработаны (оставшиеся, впрочем, неосуществленным) проекты ряда других каналов, в том числе по соединению волги с доном и москвы-реки с волгой.
присоединение побережья изменило направление внешней торговли россии. упало значение архангельска и пути через белое море. в 1726 г. только через петербург вывезли уже половину всех товаров, направляемых в западную европу. главную статью вывоза составляли продукты сельского хозяйства: пенька, лен, кожа. новое в структуре экспорта состояло в вывозе за границу изделий мануфактурной промышленности. в 1726 г. за границу было вывезено свыше 55 тыс. пудов железа и более 10 млн. аршин полотна. среди импортных товаров преобладали предметы роскоши, потреблявшиеся преимущественно дворянством: вино, сахар, шелковые и шерстяные ткани. о большом росте внешней торговли за первую четверть xviii в. можно судить по следующим данным: в 1701 г. в архангельск прибыло 103 иностранных корабля; в 1725 г. в порты моря — петербург, нарву, ригу, ревель (таллин), выборг — прибыло 914 кораблей, а в архангельск —12.россия достигла успеха в своей меркантилистской политике — увеличила активный торговый . вывоз товаров через петербург, архангельск и ригу в 1726 г. составлял 4,2 млн. рублей, а ввоз — 2,1 млн. этому в немалой степени способствовал проникнутый протекционистскими началами таможенный тариф, изданный в 1724 г. в интересах промышленности облагались высокими пошлинами товары, уже производившиеся в больших размерах внутри страны. пошлины с иностранцев взимались ефимками, т. е. в иностранной валюте, принимавшейся по пониженному курсу. это вдвое повышало размер пошлины я способствовало привлечению драгоценных металлов в страну.
наивысшая пошлина (в 75%) взималась с привозимого железа, парусины, шелковых тканей, позументов, лент, игол, скипидара, воска и пр. высокой оградительной пошлиной (в 50%) облагался также ввоз голландского полотна, бархата, и прядильного серебра, карт. более умеренной пошлиной обложены были товары, хотя и производившиеся в россии, но в недостаточном количестве, как шерстяные ткани (кроме сукон), писчая бумага. с товаров, не производившихся в стране, взималась только 10-процентная пошлина. на товары, экспортируемые из россии, установлена была пошлина в 3%, за исключением промышленного сырья или полуфабрикатов (например, пряжа шерстяная и льняная), облагавшихся запретительной пошлиной «для того, что потребны на российские фабрики». для укрепления торговли учреждались торговые компании. они создавались нередко в принудительном порядке. так, например, в указе об организации компании для торговли с испанией было отмечено, что при этом «надобно принуждение».