Объяснение:
Давні слов'яни були землеробами, отже їх день був найбільше наповнений роботою біля землі. Вони займалися підсічним землеробством, що потребувало робочих рук - спочатку вирубували ділянку лісу, корчували пеньки, спалювали, а вже потім розпушували землю для посіву зерна. Аби дерево висихало швидше, обдирали кору, не зрубуючи його. Попіл слугував добривом. Через кілька років земля втрачала урожайність, виснажувалася і вирубувалася нова лісова ділянка. З часом могли повертатися до попередньої ділянки, яка встигала відпочити за кілька років.
Слов'яни вирощували зернові культури - пшеницю, ячмінь, жито.
Жили невеликими поселеннями, на берегах річок, що слугували їм захистом та сполученням одночасно. На луках випасали худобу та заготовляли сіно.
Ремісники виготовляли увесь сільськогосподарський реманент - мотики, серпи, коси, дерев'яні або кістяні сохи з металевим наральником.
Тож усі дні слов'ян були зайняті сільськогосподарською працею.
Семья была, есть и, по-видимому, всегда будет важнейшей средой духовно-нравственного формирования личности ребенка и главнейшим институтом воспитания, отвечающим не только за социальное воспроизводство населения, но и за воссоздание определенного образа его жизни. Развитие общественных отношений, влияние урбанизации и научно-технического прогресса привели к определенному сужению роли семейной педагогики в воспитании детей. Однако сужение воспитательной функции ни в коей мере не привело к утрате семьей главенства в формировании личности. Семью можно определить как обладающую исторически определенной организацией малую социальную группу, члены которой связаны брачными или родственными отношениями, общностью быта и взаимной моральной ответственностью, и социальная необходимость в которой обусловлена потребностью общества в физическом и духовном воспроизводстве населения (А.Г. Харчев). Семья в силу глубокой специфичности ее воздействия на ребенка является обязательным фактором нормального воспитания.)
тут было больше 5000слов
