В 1640-е г. конфликт короля и парламента Англии перерос в гражданскую войну, окончившуюся победой парламента, казнью короля и объявлением Англии республикой (1649 год). Затем последовал период протектората Кромвеля (с 1653 по 1658 гг.), силой захватившего власть в стране и установившего там режим единоличного правления. Лишь после его смерти произошло реставрация монархии (1600 год), но уже в конституционных формах. Власть английского монарха была серьезно ограничена законодательством и полномочиями парламента. В результате революции XVII века в стране установилась парламентская монархия.
Английская буржуазная революция и ее итоги
Английская буржуазная революция XVII в. проходила в форме противостояния роялистов (приверженцев короля) и сторонников парламента. Население Англии разделилось на два лагеря.
Предыстория
Яков I и Карл I Стюарты стремились к абсолютной власти, не сдерживаемой парламентом. Яков I продавал монополии на производство и торговлю отдельными товарами, что приводило к разорению мануфактур и ремесленников, вводил новые налоги. Пуритане, число которых в стране быстро росло, подвергались преследованиям. Все это вызывало недовольство населения.
Карл I распустил парламент в 1629 г. и не созывал его в течение 11 лет. Он также превратил Звездную палату и Высокую комиссию в инструменты борьбы с противниками абсолютизма. Фактически с их король расправлялся со своими оппонентами.
События
1637 г. – восстание в Шотландии с требованием полной политической и религиозной независимости от Англии. Причина восстания – борьба за сохранение и утверждение пресвитерианской (кальвинистской) церкви.
1639 г. – мирный договор между Англией и Шотландией. При сохранении унии Карл обещал шотландцам независимость как в религиозных, так и в светских делах.
13 апреля – 5 мая 1640 г. – Короткий парламент, который Карл I созвал после 11-летнего перерыва для того, чтобы он одобрил новые налоги. Деньги нужны были для продолжения войны с Шотландией.
3 ноября 1640 г. – созыв Долгого парламента.
1640–1653 гг. – заседание Долгого парламента (более 12 лет). По его решению были распущены Звездная палата и Высокая комиссия. Кроме того, за парламентом закреплялось право устанавливать налоги. Палата общин не может быть распущена без ее собственного согласия. Отныне парламент должен был созываться раз в три года. Все меры парламента были направлены на ограничение абсолютной власти монарха.
1641 г. – парламент принял Великую ремонстрацию (от англ. remonstrance – «протест», «возражение») – документ, в котором перечислены просчеты короля и его злоупотребления властью (текст Великой ремонстрации).
1642 г. – Карл бежал из Лондона в Оксфорд. Начало гражданской войны роялистов и сторонников парламента.
1642 г. – королевское войско разбило парламентский отряд при Эджхилле.
1643 г. – парламент заключил союзный договор с Шотландией.
1644 г. – сражение на Марстонской пустоши. Первая победа войск парламента.
1645 г. – создание в Англии армии нового типа, в основном состоящей из добровольцев (крестьян, ремесленников и т.п.). Офицерами впервые становились люди незнатного происхождения.
1645 г. – бой при Нейзби. Победа парламентских войск. Карл бежал к шотландцам, которые впоследствии выдали его за денежный выкуп.
Відповідь: Митрополит Андре́й Шепти́цький, ЧСВВ (мирське ім'я Рома́н Марі́я Алекса́ндер Шепти́цький; 29 липня1865, село Прилбичі — 1 листопада 1944, Львів) — український релігійний діяч, меценат, граф. ЄпископУкраїнської греко-католицької церкви; від 17 січня 1901 до смерті — Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський — предстоятель Української греко-католицької церкви. Належить до знатного галицького родуШептицьких. Доктор права. За мудрі настанови й великі труди він отримав багато народних імен:Український Мойсей, Духовний будівничий, Провідник української нації, Великий митрополит[1].
За час свого служіння значно розбудував греко-католицьку церкву як в Україні, так і за кордоном. Будучи одним із найбагатших людей Галичини, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. У 1905 році заснував Національний музей у Львові і придбав для нього велику кількість експонатів. Підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю кооперативів. Як Галицький митрополит був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму, які однак не часто відвідував.
Зазнавав утисків більшовиків. Зокрема у 1939 році НКВСники розстріляли його брата Лева з дружиною Ядвігою в родинному маєтку Шептицьких у Прилбичах. Помер 1 листопада 1944 року внаслідок тяжкої хвороби[2].
Його наступником став Йосиф Сліпий. Роман Марі́я Алекса́ндер Шептицький народився у с. Прилбичах (Яворівського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Яворівського району Львівської области, Україна). Майбутній Галицький Митрополит походив зі стародавнього русинського (українського) роду, який отримав австрійський графський титул, у XIX столітті зазнав спольщення, а члени родини стали франкомовними римо-католиками. Шляхетний рід отримав прізвище«Шептицький» від родового маєтку — села Шептиць (Шептич). При хрещенні за латинським обрядом у костелі Святої Трійці родового містечка Брухналя[3], яке відбулося 9 серпня 1865[4], отримав імена Роман, Александер, Марія.
Його тато — граф Іван (Ян) Кантій Реміґіан Шептицький, мати — графиня Софія (Зофія) Фредро[5]. Бабуся — Зофія зЯблоновських гербу Гжимала, дружина фундатора будівництва теперішнього Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької Станіслава Скарбека.[6]
Подружжя Шептицьких мало семеро синів. Перший син Стефан помер у віці двох років, Єжи (Юрій) — 17-ти років. Третім сином Шептицьких став Роман, відомий як Андрей Шептицький. Четвертий — Казимир — успішний адвокат, який у 43 роки полишив світську кар'єру та став монахом-студитом і відомий як Климентій Шептицький. П'ятий — Александер. Шостий — Станіслав — офіцер Генерального штабу і військовий аташе Австро-Угорської імперії в Римі перед Першою світовою війною, потім став генералом польської армії. Сьомий — Леон — у 1939 році під час першого російсько-більшовицького вторгнення був замордований більшовиками у Прилбичах разом із дружиною[5].
Про ранні роки життя Митрополита відомо з книги спогадів його матері Софії. Зокрема вона зазначає, що в дитинстві Роман вирізнявся сумирною вдачею, любов'ю до молитви, до якої вмів пробудити любов серед оточення.
Першу освіту Роман здобув удома. Восени 1879 р. разом зі своїми двома братами Юрієм та Олександром розпочав навчання в гімназії Св. Анни у містіКраків (Королівство Галичини та Володимирії). Невдовзі тут помер його брат Юрій. Роман та уся сім'я Шептицьких глибоко переживали цю втрату. 1 жовтня 1883 р. розпочав військову службу в Кракові. 8 січня 1884 р. його привели з казарми додому та діагностували скарлатину (супроводжується зараженням крові й гострим запаленням суглобів). У часі хвороби був близький смерті. Наприкінці лютого одужав, однак лікарі наполягли на звільненні з військової служби. Батькові вдалося звільнити Романа з війська, у травні родина повернулася з Кракова до Прилбичів[5].
Восени 1884 р. Роман та Олександр разом поїхали до Німецької імперії (Бреслав) на правничі студії в університеті. У 1886 р. вперше відвідав Рим. Влітку 1887 р. завершив університетські студії. 11 серпня цього року на пропозицію батька вирушив до Хирова в колегію єзуїтів. Через тиждень прибув уДобромильський монастир, щоб ознайомитись із життям отців василіян. У жовтні 1887 р. батько відправив Романа в подорож до Російської імперії, під час якої познайомився з філософом Володимиром Соловйовим та істориком Володимиром Антоновичем. Упродовж цієї подорожі відвідав Подільську губернію,Київ, Москву[5].
8 лютого 1888 р. у Римі взяв участь у загальній аудієнції Папи Лева ХІІІ. Завдяки старанням матері Софії 24 березня папа прийняв їх сім'ю на приватній аудієнції, під час якої Роман просив благословення на те, щоб стати василіянином. Лев ХІІІ не забув про цей візит і пригадав собі його через 11 років. 27 квітня 1888 р. Роман повернувся до Кракова, через 3 тижні здобув науковий ступінь доктора права[5].
