Лук'ян з групою озброєних однодумців їздив по селах, закликаючи до боротьби проти панів. За спогадами сучасників, ці поїздки мали урочистий характер. Кобилиця повсюди з'являвся з медаллю і шарфом через плече. При цьому люди, на заклик «короля гуцулів», піднімались не проти цісаря й австрійського уряду, а проти свавілля місцевих землевласників та контрольованої ними місцевої адміністрації. Обурені сільські громади, всупереч прагненням румунської верхівки, також домагалися залишення Буковини в складі Галичини.
У своїх промовах Кобилиця таврував саме чиновників та великих землевласників, які перекручують закони на свою користь, таять від простих людей царські накази, видані на захист селянських прав, а цісареві надсилають фальшиві донесення про поведінку сільських громад.
Одне з наймасовіших зібрань відбулося у Вижниці на горі «Глєдова».
Лук'ян так переконував присутніх у своїй правоті, що навіть пушкарі, яким платила за службу держава, перейшли на сторону Кобилиці, ставши його особистою охороною. Влада в Буковинських Карпатах практично перейшла до (як в народі говорили) «Карпатського короля» Лук'яна Кобилиці. При цьому він зміщував війтів, котрі не виконували його наказів, і організовував вибори нових.
Объяснение:
Иван IV Васильевич Грозный (16 января 1547 — 18 марта 1584)[138]
Симеон Бекбулатович (не позднее 30 октября 1575 — не ранее 18 июля 1576) — номинально Великий князь всея Руси[139]
Фёдор I Иванович (19 марта 1584 — 7 января 1598)[140]
Годуновы
Ирина Фёдоровна Годунова (7 января — 15 января 1598) — супруга царя Фёдора Ивановича, Великая государыня, правительница[141]
Борис Фёдорович Годунов (17 февраля 1598 — 13 апреля 1605)[142]
Фёдор II Борисович Годунов (13 апреля — 1 июня 1605)[143]
Смутное время
Лжедмитрий I (предположительно, Григорий Отрепьев) (20 июня 1605 — 17 мая 1606)[144]
Василий IV Иванович Шуйский (19 мая 1606 — 17 июля 1610)[145]
