М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Visiting456
Visiting456
21.03.2022 03:08 •  История

Преддверие и начало революции 17 века

👇
Ответ:
coolraynur
coolraynur
21.03.2022
1640, 3 ноября — после одинадцатилетнего перерыва созван парламент, вскоре вышедший из-под контроля короны и позднее прозванный Долгим (англ. Long Parliament), так как действовал до 1653 года.  1641 — парламент отказался финансировать подавление мятежа в Ирландии и принял закон о невозможности роспуска парламента без его согласия. В августе 1641 парламент принял «Великая ремонстрация» — сборник статей, перечислявших преступления короны. После этого государственная власть фактически сосредоточилась в руках парламента.  1642 — попытки короля Карла I распустить Парламент приводят к противостоянию сторонников Парламента (англ. Roundheads — «круглоголовых» ) и сторонников короля («роялистов») .  10 января король покидает Лондон.  4 июля был создан Комитет обороны, возглавивший военную деятельность парламента.  6 июля парламент принял решение о наборе 10-тысячной армии, назначив главнокомандующим графа Эссекса.  22 августа король объявляет начало операции по подавлению мятежа графа Эссекса, что фактически означает объявление войны парламенту. Резиденцией «кавалеров» стал Оксфорд.  23 октября — Битва при Эджгилле — первое крупное сражение парламентских сил «круглоголовых» и «кавалеров» , второе — в ноябре при Тернем-Грин.  1643, 20 сентября — Первая битва при Ньюбери. Военный союз с шотландцами.  1644 — шотландская интервенция. Битва при Марстон-Муре. «Кавалеры» потерпели сокрушительное поражение на севере Англии.  1645, 14 июня — сражение при Нейсби: разгром «кавалеров» .  1646, 24 июня — взятие Оксфорда: бегство короля в Шотландию.  1647 — шотландцы выдали короля круглоголовым за солидную плату. Попытка парламента распустить армию натолкнулась на сопротивление левеллеров. Кромвель был вынужден пойти на частичные уступки мятежникам. Расколом в армии воспользовались кавалеры и попытались взять реванш, вступив в альянс с шотландцами.  1648, 17-19 августа — Битва при Престоне: разгром шотландцев. 4 октября конница Кромвеля вступила в Эдинбург.  1648 — Прайдова чистка.  1649, 30 января — казнь короля Карла I и установление независимой республики (англ. Commonwealth of England). Поход Кромвеля в Ирландию.  1650, 3 сентября — Битва при Данбаре: круглоголовые завоёвывают Эдинбург.  1651 — Битва при Вустере: армия республиканского полководца Кромвеля завоевывает Шотландию.  1653 — диктатура (англ. Protectorate) Оливера Кромвеля, который объявляет себя лордом-протектором (в Англии это титул регента) . Старый парламент разогнан по обвинению в коррупции. Страна разделена на 11 военных округов во главе с генерал-майорами.  1658 — смерть диктатора. Власть переходит к его сыну Ричарду, который, однако, почти сразу же отрёкся от данного звания — Англия стала ареной соперничества многих честолюбцев, борющихся за власть. Лондон занимают части генерала Монка.  1660 — парламент принял решение: пригласить Карла II — сына Карла I — на пустующий престол. При нём Англиканская церковь (равноправная с другими религиями при Кромвеле) вновь становится господствующей церковью, постепенно приобретая все большее сходство с римским католицизмом.  1685 — воцарение Якова II — младшего брата Карла II. Он уже не скрывает своих симпатий к католицизму и к абсолютной монархии, что делает его крайне непопулярным в широких массах.  1688 — Славная революция. Парламент принимает решение изгнать Якова II из страны, а на трон посадить правителя протестантской Голландии Вильгельма Оранского (он приходился одновременно внуком Карлу I и зятем Якову) . Вильгельм принимает это предложение и становится королём (его супруга Мария разделяет с ним бремя королевского титула) . В 1689 г. состоялась его коронация, на которой он подтвердил свою верность двум парламентским документам, принятым незадолго до этого — «Habeas Corpus act» и «Билль о правах».
4,6(46 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
TanyaCat225
TanyaCat225
21.03.2022

Архітектурними пам'ятками є

Історичні — будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;

Об'єкти монументального мистецтва — твори образотворчого мистецтва: як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями);

Об'єкти архітектури — окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів; { Абзац п'ятий частини другої статті 2 в редакції Закону № 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010 }

Об'єкти містобудування — історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей.

4,8(64 оценок)
Ответ:
dashutka20032
dashutka20032
21.03.2022

Що стосується Буковини, то румунська влада на її території з 1918 по 1928 роки запровадила військовий стан; наступне десятиліття було відносно ліберальним; нарешті, у 1938 році в Румунії до влади приходять військові, котрі запроваджують жорстке авторитарне правління. Відповідно і політична діяльність на Буковині існувала головним чином за ліберального періоду. Помірковані сили під проводом Володими-

ра Залозецького утворили Українську національну партію, розпущену з початком військового правління. У середині 30-х років нечисленні групи національно-революційного спрямування об'єдналися під керівництвом Ореста Зиба.чинського, Петра Григоровича та Дениса Квітковського. Після 1938 року національно-революційні групи змогли завдяки гарній конспірації продовжити свою діяльність. Існували на Буковині також і комуністичні гуртки, проте в них фактично не було українців.

Інша ситуація склалася на Закарпатті. У 1918 році лідери українських сил Закарпаття погодилися на включення цієї території на правах автономії до Чехословацької держави (проте реально ця автономія була здобута дуже нескоро). Демократична республіка, яка встановилася тут, була найпоступові-шою з усіх новоутворених держав Східної Європи. Як наслідок, темпи прогресивних змін у житті українців Закарпаття були вищими, ніж будь-де на інших українських землях - від Дону до Сяну. У Чехосло-ваччині не проводилося придушення національно-культурних прагнень українців; навпаки, різко зросла кількість навчальних закладів, у тому числі з українською мовою викладання, кількість культурницьких організацій.

В умовах демократичної конкуренції українські організації гуртувалися в трьох таборах: русофільському, який мав традиційно сильні позиції ще з другої половини XIX століття; русинському, котрий обстоював існування окремої нації й очолювався головним чином мадяризованими священиками, що приховували свої симпатії під машкарою русинського локалізму; та українофільському, що привертав симпатії передусім молоді. У вільному змаганні з іншими таборами українофіли здобули підтримку абсолютної більшості інтелігенції Закарпаття. Товариство та», організація українських скаутів «Пласт», Асоціація українських вчителів та інші організації мали великий вплив у цьому регіоні. Проте значна кількість українофілів, зачарована радянською пропагандою, схилилася на прорадянсь-кий та прокомуністичний бік, хоча і не оформлювала організаційно свої уподобання. Водночас існували і симпатики ідеології інтегрального націоналізму, проте також більшою частиною не оформлені в певні організаційні стуктури.

Події наприкінці 30-х років поставили Закарпатську Україну в один з центрів уваги Європи і засвідчили достатньо високу зрілість українського руху; про це мова піде далі.

Проте основою політичного життя'українського народу, його духовної й ідейної самоорганізації на той час стала Галичина, - попри всі репресії, які хвилями накочувалися, ініційовані польською

4,5(12 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ