Він був волелюбний, чутливий і дуже легко збуджувався. Викладачі, які займалися з Олександром, вважали його то відверто зухвалим, то сповненим щирого послуху. Це пояснювалося дуже просто. Олександр не витримував, коли йому наказували, домагаючись цим його слухняності. На уроках таких учителів він був особливо зухвалим і нахабним. А тим, хто ставився до нього з повагою й розумінням, хто цінував у ньому людину й намагався впливати на нього добром, з Олександром було дуже легко. Хлопчик мав дуже чутливу натуру, схильну як до гніву, так і до щирої любові. Пристрасті іноді просто зводили його з розуму, хоча він усе-таки міг їх контролювати завдяки своїй залізній волі й гордому духу. Чимало своїх рис, зокрема непохитність, уміння опановувати себе, невблаганність, юний Олександр, очевидно, успадкував від своєї матері.
Імовірно, про велич цього хлопчика в майбутньому можна було здогадатися гаючи за ним із дитинства. Він міг бути й невблаганним романтиком, і тверезим раціоналістом, і безнадійно закоханим, і жорстоким ґвалтівником.
Минали роки, Олександр дорослішав. Філіп, його батько, почав відчувати, наскільки холодно до нього ставиться його син. У ньому не відчувалося звичайної синівської прихильності. Швидше за все, це пояснювалося напруженими стосунками між його батьками. Тим більше що Олександр був дуже прив'язаний до матері. Він знав про невірність свого батька, знав, що мати, Олімпіада, ненавидить його, ревнує. Цю жорстокість і перейняв від матері Олександр. До того ж він ще й заздрив своєму батькові, його успіхам. Йому дуже хотілося, щоб у майбутньому йому випала можливість помірятися з власним батьком славою й силами.
Філіп, як міг, намагався знайти спільну мову зі своїм сином, але всі його спроби закінчувалися розчаруванням. Він прекрасно усвідомлював, що вплив матері на Олександра набагато більший, ніж його власний. До того ж йому було відомо, що улюблені вчителі сина Лісімах і Леонід повністю підтримували Олімпіаду. Філіпові не подобалося таке ставлення, і він вирішив, що Олександра може "переробити" тільки справді велика людина. Тому Філіп відправляє Аристотелю на острів Лесбос своє за й незабаром одержує позитивну відповідь.
В древности, перед созданием единого государства, Египет состоял из нескольких десятков областей, которые назывались номами и имели каждый главный город. Они вели войны между собой. Потом из них образовалось два царства Северный и Южный Египет, каждое из них располагалось в дельте Нила. Эти два царства тоже вели войны между собой, но впоследствии царь Южного Египта стал властвовать над Северным Египтом, а повелители объединённого Египта стали называться фараонами со столицей в Мемфисе, это произошло приблизительно за три тысячи лет до нашей эры. Единое государство вначале было не очень прочным. Постепенно происходит цетрализация власти, возникновение чиновников, фараонов обожествляют.
Республика в Риме перестала существовать с установлением диктатуры Цезаря