1. Сожжение книг
В 213 году до н.э. император приказал сжечь все книги в государстве, за исключением литературы про медицину, гадание и сельское хозяйство, так же уцелели хроники китайских правителей. Но на книгах дело не закончилось, 460 китайских писателей были заживо закопаны в землю...
2. Поиски бессмертия
Это вообще была больная тема для императора, ведь самый большой его страх, грядущая смерть. Он общался со многими колдунами и шаманами, которые посоветовали ему принимать ртуть, а так же посылал огромное количество экспедиций на поиски бессмертия. Но ни ртуть, ни другие средства императору не а только усугубили ситуацию, помер он бедный, даже раньше своего срока, от того что ртуть на завтрак, обед и ужин принимал...
3. Гробница императора
Гробница была обнаружена лишь в 1974 году, когда местные жители начали бурить скважину, а наткнулись на терракотовую армию Цинь Шихуанди. На сегодняшний день было изъято 500 терракотовых воинов, 100 коней и 18 колесниц, а так же множество статуй музыкантов, акробатов и чиновников. Для создания армии были приглашены на позирование лучшие солдаты Китая. Каждая скульптура отличается от другой чертами лица, ростом и весом, а так же амуницией. Все это конечно прекрасно, если не брать во внимание тот факт, что император хотел вместо глиняной армии, захоронить заживо реальных людей. Если бы советник не отговорил правителя, то 8 тыс. лучших солдат были бы заживо погребены после смерти императора. Вместо солдат, Шихуанди забрал с собой 48 своих наложниц, а так же примерно 150 служащих, я уже не говорю про драгоценности и реликвии. После того, как наложницы и слуги зашли в гробницу, ничего не подозревая, двери просто запечатали. Существует легенда, что в гробнице расставлено множество ловушек, чтобы никто не смог потревожить тело императора, а по периметру её окружает ров с ртутью. Правда это или нет, не знаю, ведь вскрыть гробницу до сих пор никто не решился, а терракотовая армия была расположена за её пределами.
Объяснение:
У рефераті розкрито такі поняття як: “середні віки” і “середньовічна культура”. Визначено роль релігії і церкви в середньовічному суспільстві. Охарактеризовано культуру середньовічного суспільства
Поняття “середні віки” і “середньовічна культура”. Термін “середні віки” виник в Італії у XIV-XVI ст. в колі істориків і літераторів, передових людей свого часу. Вони схилялися перед культурою Стародавньої Греції і Стародавнього Риму, намагалися відродити її. “Середніми віками” вони назвали час між античністю і своєю епохою.
Надалі в науці закріпився розподіл історії на стародавню, середньовічну і нову. Середні віки в сучасній періодизації всесвітньої історії охоплюють час від краху Західної Римської імперії в V ст. н.е. до епохи Великих географічних відкриттів (рубіж XV-XVI ст.), причому повне панування саме середньовічного типу культури в Європі пов'язують не з усім періодом, а з V-XIII ст.
Потім в Італії зароджується перехідна культурна епоха - Відродження, яка охоплює кінець середньовіччя і початок Нового часу.
Оцінка середніх віків у науці змінювалася. Гуманісти епохи Відродження (які якраз ввели цей термін) і просвітники XVIII ст. (Дідро, Вольтер, Монтеск'є) називали їх “темними віками”, писали про глибокий занепад культури. На противагу їм романтики XIX ст. у наукових і, особливо, в художніх творах ідеалізували середньовіччя, були схильні бачити в ньому втілення вищої моралі.
Сучасні вчені переважно уникають крайнощів. Визнається, що в порівнянні з античністю виявилися загубленими багато досягнень культури, але в той же час у сферу культурного розвитку були залучені нові народи, зародилися національні культури.
Формування середньовічного типу культури на території колишньої Римської імперії відбувалося різними шляхами. Східна Римська імперія зберегла свою державність і єдність. Візантія протягом усього середньовіччя залишалася великою і впливовою державою, візантійська культура стала прямим продовженням античної. Але в 1453 р. після завоювання турками-османцями її історія уривається.
Соціально-економічний лад середньовіччя в Західній Європі схематично можна змалювати таким чином. На руїнах Західної Римської імперії виник ряд часом дуже великих (як, наприклад, імперія франків часів Карла Великого), але неміцних ранньофеодальних монархій. Основа економіки - сільське господарство. Спочатку всі землі належали королю. Він розподіляв їх між своїми васалами - феодалами (феод - назва наділу), які служили в його війську. Феодали, в свою чергу, наділяли землею селян, які виконували повинності (панщина, оброк).
Встановлювалися складні взаємовідносини між кріпосними селянами та панами, і всередині класу феодалів (принцип “васал мого васала - не мій васал”). Кожний феодал хотів розширити свої володіння, війни велися практично безперервно. У результаті королівська влада втрачала свої позиції, що вело до роздробленості.
Пригноблені селяни не припиняли боротьбу в різних формах - від втечі в міста до великих селянських воєн і повстань. Самостійні міські комуни стають опорою королівської влади. З'являється новий клас - міська буржуазія (слово утворене від французького - міський житель, громадянин). Виділяють такі основні періоди історії середніх віків:
раннє середньовіччя (кінець V ст. - середина XI ст.);
феодальна роздробленість (XI-XII ст.);
централізація держав під королівською владою (XIII-XV ст.).
Объяснение:
слушай, объясни, почему такие сложные вопросы, и почему их так много?