Масонство — наднаціональний релігійно-етичний рух, що виник в Англії на початку XVIII ст. Його прихильники закликали до морального вдосконалення людей та об'єднання їх на принципах братерства, рівності та взаємодо відкидаючи релігійні та національні відмінності. Масони заявляли про невтручання до політичного життя, однак насправді відігравали помітну роль у революційних подіях і національно-визвольних рухах.
Оскільки до масонів належали представники суспільної еліти, то їхні ложі (осередки діяльності) існували в містах, містечках і поміщицьких маєтках. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. вони діяли в Києві, Одесі, Житомирі, Харкові, Кременчуці, Полтаві, Немирові, Кам’янці-Подільському тощо. На українських землях діяли польські та російські масонські ложі. Польські масони були опозиційно налаштовані до російської влади й прагнули боротися за відновлення Речі Посполитої. Російські масони своєю метою вважали вдосконалення імперських порядків відповідно до принципів масонства.
Для українського дворянства участь у діяльності масонських лож стала формою прояву власних опозиційних настроїв. Вони поступово еволюціонували від роздумів над шляхами морального вдосконалення людини до пошуку в зміни існуючих політичних порядків.
У 1817 р. відомими масонськими ложами Наддніпрянщини були «Понт Евксинський», «Три царства природи» в Одесі, «Мінерва» в селі Буцьківці на Поділлі, «З’єднані слов’яни» в Києві, «Любов до істини» в Полтаві, «Озирис до пломеніючої зорі» в Кам’янці-Подільському. До київської ложі «З’єднані слов’яни» належали поляки, росіяни та українці. І хоча більшість у масонських ложах становили поляки, вони висловлювали загальнослов’янські прагнення: звільнення всіх слов’ян із-під влади імперій та об’єднання їх у єдиний союз. Найбільше українців було в полтавській ложі «Любов до істини». До неї входили І. Котляревський, В. Капніст, В. Тарновський, В. Лукашевич. Інтереси полтавських масонів відбивали світогляд лівобережних дворян-автономістів і насамперед поширювалися на дослідження минулого українських земель. Утім, коли про цю ложу дізналися в Петербурзі, Олександр І спеціальним указом 1819 р. заборонив її діяльність.
овными типами церковных школ явились: приходская, монастырская, соборная, или епископальная (кафедральная). Как таковой строгой градации по уровню образования школ не было, но все же некоторые отличия между ними имелись.
Приходская школа — это элементарная (малая) школа, которая располагалась при церкви и давала начальные знания 3—10 ученикам в оста прочитывать целую книгу. Бенедиктинская школа раннего Средневековья — это часть целого комплекса учреждений с миссионерскими задачами, где также решались проблемы обучения светским наукам. Школа разделялась на schola claustri, или interior, — для монастырской молодежи и schola canonica, или exterior, — для светского юношества. Смысл старинного девиза монахов бенедиктинского ордена заключался в том, что крепость ордена его и слава состоят в его школах. Люди, руководившие образовальный, а вторые — образовательный. Школы этого типа считались повышенными, поскольку располагались в крупных церковных центрах, где преподавался полный объем средневековых наук — «семь свободных наук» (лат. septem artes liberales). С целью усиления церковной власти и духовного образования в 1215 г. Собор постановил: при всех кафедральных соборах учредить должность учителя грамматики и теологии. Епископатам предписывалось обратить особое внимание на образование юношества, а епископам — осуществлять контроль над всеми епархиальными приходскими школами.Источник: https://didaktica.ru/genezis-didakticheskix-sistem0/0 1 Нравится 1 Комментарий до 10% за покупкиsberbankpremium.ruС картой Visa! Visa Platinum с большими бонусами. Оформите в Сбербанке!Адрес и телефонПАО "Сбербанк"Скрыть рекламу:Не интересуюсь этой темойНавязчивое и надоелоСомнительного содержания или спамМешает просмотру контента объявление скрыто.Курс Ян
Объяснение:
