Вот:
БОРЬБА КАЗАХСКОГО НАРОДА С ДЖУНГАРСКИМ НАШЕСТВИЕМ
В начале XVIII в. международные отношения в Центральной Азии обостряли агрессивные действия Джунгарского ханства. Наиболее значительное влияние на международные отношения в Центральной Азии в этот период оказывало джунгаро-казахское противоборство.
Наибольшая угроза для казахов в первой половине XVIII в. нависла со стороны Джунгарского ханства. Основная цель на¬шествий джунгарских правителей на территорию Казахского ханства заключалась в подчинении казахских степей своей власти, в захвате кочевий и пастбищ. В выгодное положение, по отношению к казахскому ополчению, джунгар ставило наличие у них артиллерии. Для войны с казахами джунгары покупали вооружение и пушки у русских оружейников.
В конце XVII - начале XVIII вв. хан Тауке направил глав¬ные усилия страны на отражение ойратских набегов, восстановил государственность и сохранил территориальную целостность Ка¬захского ханства. В первой четверти XVIII в. к объединению трех жузов казахов побудили вторжения джунгар. Летом 1710 г. с целью создания единого ополчения против джунгар, в районе Каракумов состоялся первый курултай трех казахских жузов. По решению курултая единое ополчение казахов против джунгар возглавил Богенбай батыр.
После смерти Тауке хана, из-за обособления трех жузов, внутреннее положение в Казахском ханстве становилось напря¬женным и противоречивым. Используя несогласованные действия казахов и свое военное превосходство, джунгарские войска в 1711-1717 гг. оккупировали часть Жетысу. В 1718 году близ Аягуза в трехдневном сражении с джунгарами из-за того, что казахские султаны действовали разрозненно, казахские ополчения потерпели поражение.
починаючи з 1474 p., коли татари пограбували кам'янець, дунаєвець, галич і захопили 40 тисяч полонених, європейські та вітчизняні літописи й хроніки були наповнені повідомленнями про безкінечні бідування і грабунки, що приносили турки і татари в україну. у 1482 р. кримський хан з намови московського великого князя івана третього з великою ордою дійшов до києва, що був суперником москви, і «град взяв і огнем сожже. полону безчисленно взя, а землю києвську учинила пусту».
турки і татари вихором налітали на українські села і міста, палили їх, старих людей вбивали, а дітей, жінок і чоловіків забирали в полон - ясир. у 1498 р. з галичини і поділля вони забрали 100 тисяч людей. весь південь україни вони прагнули перетворити у «дике поле».
, грабіжники зв'язували захоплених арканом за шию та руки і під удари та посвист нагайок гнали до криму. полонили перш за все молодих селян, а також ремісників, купців. на кордоні ханства ясир ділили - розлучали рідних, б'ючи сильних і вбиваючи тих, котрі ослабли.
страхіття татарської навали стали особливістю життя україни, що потерпала від них протягом чотирьох століть. польсько-литовські урядовці, які володіли українськими землями, не захищали їх від татар, a інколи й продавали цілі округи для пограбування. це змушувало місцеве населення озброюватися та організовувати самооборону і розвідку. по всій україні на високих місцях були встановлені стрімкі вежі із смоляними діжками. у разі небезпеки смолу на вежах запалювали, і великі території відразу дізналися про прихід татар. попередження надавало змогу населенню міст і сіл вчасно організовувати самооборону
