в 1485г. тверичи признали главенство Ивана 3. В то же время Иван объявил себя «государем всея Руси» . Возникновения единого многонационального гос-ва положило конец усобицам, сделало страну устойчивой к внешним угрозам.
В это время сложились все признаки централизованного гос-ва: единые законы и общее управление всех русских территорий в виде неограниченной монархии. Юридическим оформлением этого стал свод законов, кот. назыв. «Судебник Ивана3» 1497г: 1. В России оформлялся феодализм, выражением этого становится термин «Юрьев день» - это ограничение ухода крестьян от феодалов сроком 2 неделями в году по отношению к празднику, кот. отмечался 26 ноября. Крестьянин мог перейти в это время к др. феодалу, т. е. происходило их закрепощение, они теряли свободу. За уход от феодала крестьяне вынуждены были заплатить компенсацию в размере 1 руб. - стоимости 10 пудов меда. 2. сформировалась система гос. управления, формой кот. стало самодержавие, моск-ий князь становился абсолютным монархом с новым титулом государь всея Руси. Князья присоед. Территорий полностью ему подчиняются. По отношению к ним проводится принцип переселения элит: они переселяются в Москву, становятся боярами, т. е. получают серьезные привилегии под жестким контролем, а их место занимают преданные московские чиновники. Смысл такой политики - это эффективный контроль использования управленческого опыта бывших князей. Вторым уровнем власти становится боярская дума. Ее функции: 1. законно-совещательная. 2. Военно-исполнительная. 3. Судебная. Создаются 2 главных исполнительных органов: 1. государев дворец- финансы, внешняя политика, гос делопроизводство. Территориальное направление: Вся Россия делится на уезды с назначаемым наездником, уезды не совпадали с границами княжеств. В этой структуре власти действовали 2 принципа службы: 1.местничесиво – право на должности в зависимости от знатности происхождения, кот устанавливалась наличием опред. кол-ва предков (=10), кот гос. заслугами. 2. Принцип кормления – самообеспечение наместников за счет части гос. налогов, кот. была фиксирована.
Відповідь:
Беззаперечним є той факт, що християнство та іслам мають спільні корені, і хоч багато в чому віровчення цих двох світових релігій різняться, відкидати спільні ознаки як несуттєві принаймні нерозумно. Українське релігієзнавство зайшло досить далеко у вивченні кожної релігії зокрема, однак, задля того, щоб краще зрозуміти суть і повніше розкрити взаємозв’язок, варто розглядати християнство та іслам не лише окремо одне від одного, а й у порівнянні та протиставленні. На сучасному етапі вивчення взаємодії не лише цих двох релігій, але й їх послідовників, є дуже важливим, оскільки на території України присутні представники обох віросповідань. Виявлення принципових відмінностей та спільних ознак сприятимуть кращому розумінню тієї чи іншої релігії, що, безсумнівно, піде на користь не лише розвитку релігієзнавства в Україна, а й розвитку взаємовідносин між християнами та мусульманами.
Ключові слова: ангелологія, ангел, іслам, християнство
І християнська, і мусульманська традиції мають спільний плацдарм, а саме – іудаїзм, тому їхні вчення про ангелів мають більше спільних ознак, аніж відмінних. Багато позицій, які стосуються і природи ангелів, і їх ролей в історії людства є не сильно схожими, а подекуди ідентичними.
З давньоєврейського слова «мал’а́х», яким позначалися ангели в Старому Заповіті, знайшло свій безпосередній переклад в грецькому «ангелос» та було напряму запозичене арабське слово «мала́к», що в перекладі з обох мов мало одне й те ж значення. Відповідно, що у християнській ангелології, що в ісламська під ангелом розуміли саме «посланця» Божого. Припущення щодо часу створення теж збігаються. Більшість християнських богословів, ґрунтуючись на хронології подій, описаних в Біблії, зробили висновок, що ангели були створені до створення матеріального світу та людей. В мусульманській ангелології теж побутує така думка, яка заснована на словах з Корану, де Аллах говорить про створення людини ангелам, називаючи людину намісником, котрого він поставить на землі. [2, c. 407]
Пояснення:
Эти приматы жили в эпоху, когда тропические леса в Африке стали отступать на север, их место занимали сухие степи и саванны. Австралопитеки, покинув леса, вышли в открытые пространства, кишащие хищниками львами, леопардами, саблезубыми тиграми. С точки зрения сравнительной анатомии, южные обезьяны выглядели как фантастическое сочетание небольшого обезьяньего мозга и вполне человеческой двуногой походки. Они могли очень хорошо бегать на двух ногах, высвободив руки. Ни одна древесная обезьяна, перейдя к жизни на поверхности земли, этого не сделала.
Горилла, например, в беге, опираясь на костяшки пальцев рук, легко догоняли человека. А четвероногая мартышка-гусар развивает скорость до 50 км час. Для чего австралопитеки высвободили руки?
Наиболее подходящее объяснение - они уже пользовались орудиями труда палками, дубинами, камнями, крупными костями антилоп. Доказать это, к сожалению, практически невозможно, так как они не изготовляли свои орудия, а подбирали их в природе, поэтому на них нет следов искусственной обработки. Но такой этап в ходе происхождения человека, несомненно, должен был существовать.
Он длился не менее 5 млн. лет, то есть значительно дольше, чем вся последующая цивилизация.