Наприкінці XIX - на початку XX ст. Китай залишався напівфеодальною країною з імператорською формою правління (Маньчжурська династія). Жодна з капіталістичних країн світу не змогла перетворити цю величезну азіатську країну на свою колонію. Проте під виглядом оренди різних морських портів і територій, значних фінансових інвестицій Англія, Німеччина, Франція, Японія, Росія одержували дедалі більше привілеїв. Країна перетворювалася в напівколонію. Разом з тим китайська молода буржуазія була зацікавлена в розширенні внутрішнього ринку, ліквідації іноземної конкуренції та феодальних порядків, демократизації державного і суспільного життя.
У першому десятиріччі XX ст. швидко зростали антимань-чжурські та національно-визвольні настрої. Влітку 1905 р. під керівництвом Сунь Ятсена - відомого китайського революціонера-демократа - відбулося об'єднання різних китайських революційно-демократичних груп і організацій, що ставили своїм завданням ліквідацію монархії та встановлення республіки, в Об'єднаний союз
Объяснение:
Суспільства стародавніх Греції та Риму (з IX ст. до н. е. до V ст. н. е.) історики називають античним світом ("античний" від лат. antiquus – "давній")
На межі III-II тис. до н. е. острови й узбережжя Егейського моря стали ареною розвитку своєрідних культур. Особливо вирізнялися острів Крит і місто Мікени в північно-східній частині півострова Пелопонес. Відкрили крито-мікенську цивілізацію археологічні розкопки Артура Еванса і Генріха Шлімана на межі XIX-XX ст.
На острові Крит існувало кілька самостійних міст (Кносс, Фест, Тіліс та ін.), в яких з II тис. року до н. е. з’являються перші палаци критської культури. Від східних палаців їх відрізняло складне внутрішнє планування у поєднанні з комфортом ("критські лабіринти"), система спеціальної вентиляції, водопостачання, високохудожній стінний живопис. На Криті не будувалися храми, для культових обрядів використовували алтарі біля палаців або у "священних гаях".
У кінці XV ст. до н. е. критські палаці зруйнували варварські племена ахейців і з цього часу підвищується новий культурний центр – ахейське місто Мікени.
. Рабство набуває завершеної класичної форми і стає засобом економіки. Серед рабів переважали іноземці, яких називали "варварами". Місто Афіни перетворюється на культурний і духовний центр Еллади, а також центр рабовласництва. У період правління Перикла настає "золотий вік" афінської демократії, який відзначається найбільшими культурними досягненнями.
Самые решительные меры против феодальных порядков провели якобинцы. Они полностью и безвозмездно отменили феодальные повинности. Прежде зависимые от сеньоров крестьяне превратились в свободных мелких собственников. Но значительная часть земель – замки, леса, луга – осталась в руках богачей.
Народные массы были главной и решающей силой французской революции XVIII в. Народ наложил отпечаток своих требований на революционные преобразования. Поэтому революция имела ярко выраженный буржуазно-демократический характер.Французская буржуазная революция развивалась по восходящей линии вследствие активной роли народных масс и союза наиболее революционных слоев буржуазии с народом.Революция уничтожила феодальные порядки и открыла путь для быстрого развития промышленности, торговли и сельского хозяйства. Она заменила феодально-абсолютистский строй капиталистическим, феодальную земельную собственность – буржуазной. Главными плодами революции воспользовалась буржуазия. Вместо гнета феодалов установилось господство капиталистов. Поэтому буржуазия не смогла в ходе революции на длительный период сплотить вокруг себя массы трудящихся.Якобинцы в борьбе с контрреволюционерами опирались на поддержку народа, но когда они стали подавлять движение бедноты, народные массы перестали их поддерживать, и тогда якобинцы были свергнуты крупной буржуазией.Великая французская буржуазная революция имела всемирно-историческое значение. Она нанесла сильнейший удар по абсолютизму и феодализму в Европе, оказала большое влияние на деятелей последующих революций и весь дальнейший ход всемирной истории. Вместе с тем французская революция XVIII в. имела классово-ограниченный, буржуазный характер, она закрепила частную собственность на средства производства как основу капиталистической эксплуатации наемного труда.Коренное отличие между революцией буржуазной и революцией пролетарской состоит в том, что буржуазная революция ведет к замене одного эксплуататорского строя другим, а социалистическая пролетарская революция ведет к уничтожению всякой эксплуатации человека. Великая Октябрьская социалистическая революция ликвидировала частную собственность на средства производства и тем самым покончила с основой капиталистической эксплуатации.В. И. Иванов говорил следующее о значении французской буржуазной революции 1789 – 1794 гг.:«Возьмите великую французскую революцию. Она недаром называется великой. Для своего класса, для которого она работала, для буржуазии, она сделала так много, что весь XIX век, тот век, который дал цивилизацию и культуру всему человечеству под знаком французской революции. Он во всех концах мира только то и делал, что проводил, осуществлял по частям, доделывал то, что создали великие французские революционеры буржуазии, интересам которой они служили, хотя они этого и не сознавали, прикрываясь словами о свободе, равенстве и братстве.»