Після Османа владу успадковував Мустафа III (1757—74), син Ахмеда III. Після вступу на престол він твердо виразив намір змінити політику Османської імперії і відновити блиск її зброї. Він замислював досить широкі реформи (між іншим, прориття каналів через Суецький перешийок і через Малу Азію), відкрито не співчував рабству і відпустив на волю значне число невільників.
Загальне невдоволення, і що раніше не було новиною в Османській імперії, було особливо посилене двома випадками: невідомо ким був пограбований і знищений караван правовірних, що поверталися з Мекки, і османський адміральський корабель був захоплений загоном морських розбійників грецької національності. Все це свідчило про крайню слабкість державної влади.
Для врегулювання фінансів Мустафа III почав з економії у власному палаці, але разом з тим допустив псування монети. При заступництві Мустафи в Константинополі була відкрита перша громадська бібліотека, декілька шкіл і лікарень. Він дуже охоче уклав в 1761 р. договір з Прусією, яким надавав пруським торговим кораблям вільне плавання в османських водах; пруські громадяни в Османській імперії були підпорядковані юрисдикції своїх консулів. Росія і Австрія пропонували Мустафі 100 000 дукатів за відміну пільг, наданих Прусії, але безуспішно: Мустафа бажав як можна більше зближувати свою державу з європейською цивілізацією.
Далі спроби реформ не пішли. У 1768 р. султан повинен був оголосити війну Росії, що тривала 6 років і що закінчилася Кучук-Кайнарджійським миром 1774. Мир був підписано вже при братові і спадкоємцеві Мустафи Абдул-Гаміді I (1774—89).
