Завоевание Галлии.
После исполнения консульских обязанностей Цезарь отправился наместником в Галлию, большая часть которой еще не была завоевана римлянами. Активно вмешиваясь во внутренние дела галльских племен, Цезарь то силой, то мирными переговорами сумел всех их подчинить Риму.
За 10 лет, проведенные в Галлии, он только 3 раза терпел поражения. Цезарь также организовал несколько военных экспедиций в Британию. В целом пребывание Цезаря в Галлии оказалось очень удачным: оно доставило ему военную славу, богатство и преданные войска.
В январе 49 г. до н. э. Юлий Цезарь вместе с войсками перешел реку Рубикон, отделявшую Галлию от Италии.
Объяснение:
Завоевание Галлии.
После исполнения консульских обязанностей Цезарь отправился наместником в Галлию, большая часть которой еще не была завоевана римлянами. Активно вмешиваясь во внутренние дела галльских племен, Цезарь то силой, то мирными переговорами сумел всех их подчинить Риму.
За 10 лет, проведенные в Галлии, он только 3 раза терпел поражения. Цезарь также организовал несколько военных экспедиций в Британию. В целом пребывание Цезаря в Галлии оказалось очень удачным: оно доставило ему военную славу, богатство и преданные войска.
В январе 49 г. до н. э. Юлий Цезарь вместе с войсками перешел реку Рубикон, отделявшую Галлию от Италии.
Объяснение:
Життя українських селян не змінилося з попередніх часів. Як і раніше, села закладали поблизу річок та озер, утворюючи вулиці, обабіч яких стояли хати й простягалися городи. Традиційними були зовнішній вигляд та внутрішнє опорядження хат. Про те, яким був побут українських селян, якими клопотами вони переймалися, якими були звичаї українського села, довідуємося з творів І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Гоголя. У другій половині 19 - на початку 20 ст. картини селянського побуту майстерно змальовували Панас Мирний та Іван Нечуй-Левицький, з творами яких познайомитеся на уроках української літератури.
Цінним історичним джерелом є рукописні ілюстровані альбоми Домініка П’єра де ла Фліза, француза за походженням, який від 20-х років 19 ст. був лікарем на Київщині. У службових поїздках Київщиною він не лише надавав медичну до а й занотовував почуте й побачене. Записи доповнював малюнками. Ось як де ла Фліз розповідає про побут українських селян: «Селянські житла (на Київщині) скрізь збудовані з дерева, вони, як правило, теплі взимку. Їх зовнішнє й внутрішнє планування всюди майже однакове... Майже всі хати вкриті соломою. Загалом у селах будинки невеликі, у них рідко буває більше однієї кімнати, перед якою є сіни, з другого боку від сіней роблять комору без вікон. У кімнаті завжди є піч. Хати заможніших селян часом просторіші, кімнати не такі тісні, у них більше порядку й чистоти, досить часто вони побілені всередині і ззовні. Внутрішнє впорядкування кожної
хати майже скрізь однакове. В усіх помешканнях завжди можна бачити в кутку кімнати напроти дверей грубо намальовані образи святих у більшій чи меншій кількості, прикрашені натуральними висушеними квітами та білими рушниками, вишитими червоними узорами. У їхніх помешканнях зовсім немає меблів, хіба що іноді шафа і декілька простих стільців.
Їжа селян майже однакова як улітку, так і взимку. Вони харчуються такими стравами: хліб житній, гречаний або ячмінний,
зрідка пшеничний, за винятком свят та місцевостей, де пшениця родить. Борщ готують із салом або зі свининою, капустою, буряками, щавлем влітку та з іншими овочами. Зрідка селяни їдять яловичину, частіше свинину, баранину або птицю, але лише на свято або в неділю. Взагалі вони споживають багато картоплі, яку вирощують всюди, особливо на піщаних ґрунтах, а також ячмінну, гречану, пшоняну кашу та галушки, які готують з житнього, пшеничного або іншого борошна, яєць, молока й сиру. Горіхи, бобові, кукурудза, часник, цибуля, свіжі або солоні огірки також належать до їхнього раціону. Для їжі вони користуються простим мальованим глиняним посудом. Ложки, якими вони користуються, виточені з дерева, відполіровані, вкриті лаком і також складені рядочком у шафі. Виделки їм майже невідомі...».