Историки отмечают, что Клеопатра часто принимала участие в оргиях, которые продолжались иногда неделями. Атмосфера при ее дворце всегда была сладострастной, и это особенно проявлялось во время ее связи с главой Римской империи Марком Антонием, когда практически непрерывные оргии породили массу слухов о сексуальном поведении Клеопатры. Греки, например, называли ее Мериофана, что означает "та, которая широко раскрывает рот для десяти тысяч мужчин" Она передает Марку Антонию весть о том, что погибла, в надежде на его самоубийство. Так и происходит. После того, как Клеопатра узнает, что ее и детей привезут в Рим в торжественной процессии как пленников, она заканчивает жизнь самоубийством в последний день августа 30 года до н.э. Как незаурядная женщина, для этого она выбрала экзотический смерть от укуса египетской кобры.
Причины: 1. недовольство населения продажей индульгенций 2. разгульный образ жизни папского двора 3. богатства церкви 4. огромные земельные угодия, имевшиеся у католической церкви последствия: 1.возникновение протестанских учений( лютеранства и кальвинизма) 2. возникновение ордена иезуитов 3. ослабление влияния католической церкви.Последствия: 1.появление протестантизма, который получил распространение во всей Европе в вероучениях последователей Лютера (лютеранство) , Жана Кальвина (кальвинизм) , «цвиккауских пророков» (анабаптизм) , Ульриха Цвингли (цвинглианство) , а также возникшего особым путём англиканства. 2.Католическая церковь теряла свое идейное господство. 3.Реформация разрушила старую средневековую систему ценностей и формировала новый взгляд на человеческую личность. 4.Это идеологическая революция подготавливала почву для перехода из Средневековья в Новое время
«Слово о полку Ігоревім» являє собою мистецьку пам’ятку, присвячену давнім історичним подіям. У ній розповідається про невдалий похід князя Ігоря на половців. Але головний зміст твору сконцентрований навколо виголошеного автором заклику до єднання всіх руських князів задля збереження сили й незалежності Руської землі. Авторові «Слова» розповідь про трагічні події Ігоревого походу потрібна була для того, щоб дати узагальнення історичного шляху Руської землі від славних минулих часів і до часів розбрату і чвар між князями, коли держава потерпала й руйнувалася.
Заклик до єднання звучить і в так званому «Золотому слові» Святослава, яке зосереджує в собі філософський зміст поеми. Князь ніби передчуває повне руйнування держави від князівського розбрату. Автор «Слова» є виразником настроїв свідомих інтелектуальних представників руського населення, людей, що мислили масштабами історії, прозріваючи майбутнє. Його слова про силу руського духу, про необхідність єднання, про славну руську історію та величних руських князів передають дух епохи і водночас є своєрідним поглядом у далекі віки. Силою свого таланту невідомий автор XII століття начебто висловлює визначальну для історії нашої держави ідею. Саме тому ця надзвичайна пам’ятка не могла зникнути в пітьмі століть, не могла не зберегтися. Вона з’явилася у вісімнадцятому столітті, немов нагадування про те, що сила руського духу не вмирає, і сила ця в єднанні і любові.
«Слово» мало визначальне значення для розвитку подальшої руської, зокрема української літератури. Так, воно стало зразком для написання видатного твору російської літератури— «Задонщини», невеликого літературного твору, присвяченого перемозі Дмитра Донського на Куликовому полі. Так само під впливом «Слова» написаний інший твір — «Сказання про Мамаєве побоїще». Переклади пам’ятки являють собою надзвичайно прекрасні мистецькі тексти. «Слово» перекладали М. Шашкевич, М. Максимович, Ю. Федькович, І. Франко, Панас Мирний, М. Рильський, Наталя Забіла та інші. «Слово» надихало багатьох прозаїків і поетів, які створювали численні переспіви твору. Теми, образні варіації, мотиви пам’ятки використовували О. Пушкін, К. Рилєєв, В. Брюсов, М. Волошин, Ю. Друніна, Т. Шевченко, С. Руданський, І. Франко, П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, А. Малишко, О. Гончар, П. Воронько, Б. Олійник, І. Драч та багато інших. На основі поеми О. Бородін написав оперу «Князь Ігор», М. Лисенко створив музичну композицію «Плач Ярославни». Образи поеми змалювали такі геніальні художники, як В. Васнецов, М. Рерих, В. Фаворський, А. Петрицький, Г. Нарбут, О. Кульчицька. Таким чином, «Слово о полку Ігоревім» увійшло не тільки в скарбницю давньої літератури, але й стало живим надбанням нової літератури, оскільки образи й теми його залишаються актуальними.
