Породжене в добу романтизму, воно мало виразний слов'янофільський і будительсько-демократичний характер. Учасники його вживали прибрані слов'янські імена (Шашкевич — Руслан, Вагилевич — Далібор, Головацький — Ярослав, його брат Іван — Богдан, Ількевич — Мирослав і т. д.). Його девізом були слова, що їх Шашкевич вписав до спільного альбому: «Світи, зоре, на все поле, поки місяць зійде».
Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І. Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з'являтися на Закарпатті.
Навколо «Руської трійці» об'єднувалася молодь, що прагнула працювати для добра свого народу. Деякі її члени (М. Ількевич, М. Кульчицький та ін.) були зв'язані з польським революційним підпіллям. Збираючи усну народну творчість, вивчаючи історію рідного народу, перекладаючи твори слов'янських будителів та пишучи власні літературні й наукові твори, учасники угрупування твердили, що русини Галичини, Буковини йЗакарпаття є частиною українського народу, який має свою історію, мову та культуру.
Діяльність «Руської трійці», викликана як соціально-національним поневоленням українців в Австрійській Імперії, так і пробудженням інших слов'янських народів, переступила межі вузького культурництва. Особливу пошану членів літературного угрупування мала поема «Енеїда» І. Котляревського, фольклорні збірки М. Максимовича й І. Срезневського, граматика О. Павловського, а також твори харківських романтиків.
Захоплені народною творчістю та героїчним минулим українців і перебуваючи під впливом творів передових слов'янських діячів, «трійчани» укладають першу рукописну збірку поезії «Син Русі»(1833).
У 1834 р. «Руська трійця» робить спробу видати фольклорно-літературну збірку «Зоря», в якій збиралися надрукувати народні пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення. Проте цензура заборонила її публікацію, а упорядників збірки поліція взяла під пильний нагляд.
Істотною заслугою «Руської трійці» було видання альманаху «Русалка Дністровая» (Будин (зараз Будапешт, 1837 р.), що, замість язичія, впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу. Вступне слово М. Шашкевича до альманаху було своєрідним маніфестом культурного відродження західноукраїнських земель Ідея слов'янської взаємності, що нею пройнята «Русалка Дністровая», споріднює її з Колларовою поемою «Slavy dcera» (1824), яка в значній мірі інспірувала діяльність «Руської трійці». Вплив на постання «Руської трійці» мав і чеський славіст Ян Ковбек.
«Русалку Дністровую» австрійський уряд заборонив. Лише 200 із 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано.
Гурток «Руська трійця» припинив свою діяльність 1843 р. після смерті М. Шашкевича.
Казахстан является молодым и независимым государством, экономика которого успешно развивается. Оно простирается от Каспийского моря до самого Китая.
Для меня Казахстан это не просто земля, на которой я родился. Это самая важная и любимая стран — Родина. В ней вырос я и моя семья. Здесь проходят лучшие года моей жизни. Я очень рад своей Родине за мир, благоденствие и спокойствие. Мир является самым ценным фактором, который необходимо сохранить в моей стране, чтобы мои дети любили его вольные ветра и золотистые степи также как я сам.
В Казахстане проживает 17 миллионов человек и более 140 национальностей. Книги и газеты здесь издаются на разных языках, есть национальное телевидение и радио, также работают театры и музеи. Всех людей в этой стране объединяет чувство патриотизма и любви к своей стране. Каждый казахстанец старается внести в развитие своей страны частичку своей души. Лично меня переполняет чувство гордости, когда звучит национальный гимн и вообще для меня это самая приятная мелодия на всем белом свете.
Чувство патриотизма у каждого человека разное. Для меня, в первую очередь, это любовь к своей стране, долг и ответственность перед ней. Я считаю, что каждый, уважающий себя и свою страну человек, должен с почетом относиться к своему народу, флагу и языку. Страна в которой большинство людей — патриоты, безусловно будет процветать и развиваться.
Патриотизм — это также гордость за достижения своей Родины, стремление ее защищать, сохранять культурные особенности страны. Но как можно узнать является ли человек на самом деле патриотом своего государства? Каждый человек должен любить свою страну, место, в которой живет он сам и его семья. Где его родной дом и место где он вырос.
Судьба моей страны и семьи неразделимые. Не так давно в моем государстве произошли несколько важных событий. Одним из них является 20-летний юбилей нашей Конституции, при которой мой народ достиг высоких темпов развития, экономического процветания и стабильности. Для всех казахстанцев это поистине большой праздник!
Второе важное событие — это 20-летие ассамблеи народов Казахстана, ведь наша страна является многонациональной. Казахи, татары, русские, корейцы и украинцы живут и работают в полном мире в разных сферах деятельности. Также мы отметили 550-летие казахского ханства, что также представляет собой великий праздник. В воспитании чувства патриотизма молодежи Казахстана такой праздник играет очень большую роль.
Я очень счастлив и горжусь тем, что я казахстанец, живу в спокойной и мирной стране. ХХІ век по-праву считается веком нового поколения, которое должно стать опорой для молодого государства. Молодежь понимает такую ответственность и большое внимание уделяет учебе, чтобы получить максимум знаний.
Эпохой Великих географических открытий принято называть строго определенный исторический период. Его хронологические рамки отечественные историки и географы обычно ограничивают серединой или концом XV - серединой XVII вв. Ни одна другая эпоха не была столь насыщена географическими открытиями, никогда они не имели такого исключительного значения для судеб Европы и всего мира. В рамках этой эпохи исследователи обычно выделяют два периода. - середина или конец XV – середина XVI вв. - период испанских и португальских открытий в Африке, Америке и Азии, включающий важнейшие плавания Колумба, Васко да Гамы и Магеллана; - середина XVI – середина XVII вв. - период, основное содержание которого составили впечатляющие достижения русских землепроходцев на севере Азии, английские и французские открытия в Северной Америке, голландские открытия в Австралии и Океании. Источник: История географических открытий Читайте также: Эпоха великих географических открытий
Породжене в добу романтизму, воно мало виразний слов'янофільський і будительсько-демократичний характер. Учасники його вживали прибрані слов'янські імена (Шашкевич — Руслан, Вагилевич — Далібор, Головацький — Ярослав, його брат Іван — Богдан, Ількевич — Мирослав і т. д.). Його девізом були слова, що їх Шашкевич вписав до спільного альбому: «Світи, зоре, на все поле, поки місяць зійде».
Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І. Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з'являтися на Закарпатті.
Навколо «Руської трійці» об'єднувалася молодь, що прагнула працювати для добра свого народу. Деякі її члени (М. Ількевич, М. Кульчицький та ін.) були зв'язані з польським революційним підпіллям. Збираючи усну народну творчість, вивчаючи історію рідного народу, перекладаючи твори слов'янських будителів та пишучи власні літературні й наукові твори, учасники угрупування твердили, що русини Галичини, Буковини йЗакарпаття є частиною українського народу, який має свою історію, мову та культуру.
Діяльність «Руської трійці», викликана як соціально-національним поневоленням українців в Австрійській Імперії, так і пробудженням інших слов'янських народів, переступила межі вузького культурництва. Особливу пошану членів літературного угрупування мала поема «Енеїда» І. Котляревського, фольклорні збірки М. Максимовича й І. Срезневського, граматика О. Павловського, а також твори харківських романтиків.
Захоплені народною творчістю та героїчним минулим українців і перебуваючи під впливом творів передових слов'янських діячів, «трійчани» укладають першу рукописну збірку поезії «Син Русі»(1833).
У 1834 р. «Руська трійця» робить спробу видати фольклорно-літературну збірку «Зоря», в якій збиралися надрукувати народні пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення. Проте цензура заборонила її публікацію, а упорядників збірки поліція взяла під пильний нагляд.
Істотною заслугою «Руської трійці» було видання альманаху «Русалка Дністровая» (Будин (зараз Будапешт, 1837 р.), що, замість язичія, впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу. Вступне слово М. Шашкевича до альманаху було своєрідним маніфестом культурного відродження західноукраїнських земель Ідея слов'янської взаємності, що нею пройнята «Русалка Дністровая», споріднює її з Колларовою поемою «Slavy dcera» (1824), яка в значній мірі інспірувала діяльність «Руської трійці». Вплив на постання «Руської трійці» мав і чеський славіст Ян Ковбек.
«Русалку Дністровую» австрійський уряд заборонив. Лише 200 із 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано.
Гурток «Руська трійця» припинив свою діяльність 1843 р. після смерті М. Шашкевича.