Саки играли большую роль в мировой политике рассматриваемого времени. Они активно участвовали в войнах на Ближнем Востоке и в Центральной Азии. Огромные усилия пришлось приложить сакам во время походов Александра Македонского в Среднюю Азию Окончательно сложился кочевой тип скотоводства, что вовлекло в хозяйственный оборот неосвоенные ранее междуречные степные пространства. Материальная культура саков оказала огромное влияние на окружающие народы. Именно от саков другие народы переняли длинные штаны и короткий кафтан, предки брюк и пиджака. Широкое развитие получило оружейное дело: лук, кинжалы-акинаки, длинные мечи, дротики, копья, боевые топоры, доспехи. Головки стрел стали трехгранными. Сакские ремесленники изготавливали прекрасные зеркала из бронзы. Наряду с выработкой металлических изделий существовало и изготовление керамики, камнерезное и косторезное дело, выделка кож, ткачество, ковроделие. На территории Казахстана сохранилось большое количество памятников сакской культуры. Это скопления могильников на берегах Таласа, Чу, Или, в предгорных зонах Заилийского, джунгарского Алатау, в долинах Кегеня и Нарынкола, относящиеся к Тасмолинской, Мэйэмирской, Кулажургинской культурам. Саки оставили после себя выдающиеся образцы изобразительного искусства. Во-первых, это “сакский звериный стиль” в изобразительном искусстве, сложившийся в VII-VI веках до н.э. Звери – драконы, пантеры, гепарды, антилопы, изображались в движении, а не статично. Ярким представителем сакской духовной культуры является Анахарсис –философ, живший в середине VII века до н.э., на которого ссылался Аристотель, Диоген Лаэртский. Анахарсис фигурирует в “Никомаховой этике”. Эпоха саков показывает, что великая степь представляла собой самостоятельный очаг цивилизации между Дунаем и Китаем, расположенный на стыке Европы и Азии, подобно Греции и Малой азии
Каста асоціюється передусім з культурами Індійського субконтиненту. Сам термін "каста" — не індійського походження, він запозичений з португальської мови і означає "раса" або "чиста порода". Самі індійці не мають єдиного терміна, який би описував кастову систему назагал, а цілу низку слів, що стосуються різних її аспектів, два головні з яких — це "варна" і "джаті". Варка складається з чотирьох категорій, кожна з котрих має різний ступінь соціального пошанування. Нижче цих чотирьох груп розміщуються "недоторканні", що перебувають у найневигіднішому становищі. Джаті — це групи, які визначаються локально, і кожна з них має власний поділ на касти.Стани були складовою європейського феодалізму, проте існували й у багатьох інших традиційних цивілізаціях. Феодальні стани складалися з різних страт (верств) і мали різні обов'язки та права стосовно один одного, деякі з них обумовлювалися законом. У Європі найвищий стан складався з аристократії та дворянства. Духівництво утворювало другий стан, нижчий за своїм статусом, але наділений багатьма певними привілеями. До так званого "третього стану" належав простолюд — кріпаки, вільні селяни, купці та ремісники. На відміну від каст, між станами до певної міри дозволялися змішані шлюби та індивідуальна мобільність. Наприклад, простолюдинам могли дарувати дворянство у винагороду за великі заслуги перед монархом; купці іноді могли купити собі титул. Залишки цієї системи збереглись у Британії, де досі визнаються спадкові титули, а відомих бізнесменів, високих урядовців та інших можуть прийняти в дворянство або зробити перами на подяку за їхні послуги.
