Перша половина ХХ ст. у більшості людства нерозривно пов’язана з двома світовими війнами, що назавжди змінили хід історії. Знаковим є те, що в обох світових війнах, Німеччина виступала, як найактивніша сторона конфлікту, а у випадку ІІ світової і як головний її ініціатор. Після І світової війни, Версальська система договорів практично поставила Німеччину на коліна, а величезні репараційні виплати і втрата промислового потенціалу не дозволяли Німеччині «підвестись».
З приходом нацистів на чолі з Адольфом Гітлером до влади у 1933 р., німецький народ починав вірити у «реванш» за програну війну. Ідеї нацистів потрапили на сприятливий грунт для їх поширення. Але тільки чітко спланована система заходів у внутрішній та зовнішній політиці дозволила б вести виграшну війну.
Гітлеру довелось повністю відбудовувати військовий потенціал Німеччини, що було б неможливо без продуктивної важкої промисловості та сільського господарства, без великих людських та економічних ресурсів та без тотальної підтримки населення через ідеологію. Все це мало діяти в комплексі для реалізації амбітних планів нацистів.
Тому вивчення внутрішньої політики Третього Рейху дозволяє зрозуміти, яким чином та якими нацисти на чолі з А. Гітлером з країни у якій було величезне безробіття та розруха, зуміли створити провідну військово-політичну силу в світі, не втративши при цьому підтримки німців.
Древняя история славян — сложный и запутанный научный вопрос. Учёные считают, что в I тысячелетии н. э. славянские народы выделились из индоевропейского сообщества в отдельную группу. В это время славяне заселили обширные территории Европы: от Балкан до современной Белоруссии и от Днепра до областей Центральной Европы.
Впервые славяне под именем склавинов, венедов и антов упоминаются в трудах византийских историков, путешественников и торговцев в VI в. Они вторгались на территорию Византийской империи и своими набегами наводили ужас на её население. Часть славян в конечном итоге осела во внутренних областях империи. надеюсь .
