Чи можна стверджувати, що наприкінці XVIII — у першій половині ХІХ ст. склалися сприятливі умови для розвитку української культури?
Основним змістом процесів, що відбувалися в культурі українських земель кінця ХVІІІ — першої половини ХІХ ст., було становлення модерної української культури. Цей процес став складовою українського національного відродження. Умови, у яких розвивалася культура, створювалися низкою чинників.
Проаналізуйте перелічені чинники й визначте, який вплив на розвиток культури (позитивний чи негативний) мав кожний із них.
Чинник — поняття, похідне від поняття «чинити» — те, що чинить, має вплив, діє на щось. Визначити чинники — знайти, що вплинуло на розвиток певного явища, процесу.
Чинники розвитку культури українських земель кінця XVIII — першої половини XIX ст.:
вплив ідей західноєвропейської філософії;
промисловий переворот і поширення наукових знань;
інтенсивне зростання міст і міського населення;
відсутність власної держави, національне гноблення та імперські кордони, що ділили українську етнічну територію;
спроби культурної асиміляції українців владою обох імперій;
поліетнічний склад населення українських земель, взаємовплив культур різних народів (польської, єврейської, румунської та ін.);
зростання національної самосвідомості та намагання протидіяти русифікації, онімеченню, полонізації, мадяризації.
У Російській імперії чимало талановитих українців відчували неможливість проявити свої здібності на батьківщині й вимушені були шукати кращих перспектив в імперських столицях. Проте більшість із них навіть далеко від рідної землі не поривали зв’язків з Україною й намагалися своїми працею і творчістю служити інтересам власного народу.
Австрійська імперія розглядала українські землі як відсталі провінції та цілеспрямовано зберігала їхнє другорядне становище щодо центру. Унаслідок цього західноукраїнські культурні діячі, як і їхні брати-наддніпрянці, вимушені були шукати можливостей для прояву своїх здібностей за межами рідного краю.
2. Розвиток освіти
Яку політику проводили в освіті російський та австрійський уряди? Як вона впливала на культуру населення України?
Промисловий переворот на українських землях зумовив зростання потреби в освічених працівниках, що стимулювало розширення мережі навчальних закладів і зростання чисельності учнів. Водночас імперська влада розглядала заклади освіти та мову викладання в них як засіб посилення державного контролю над формуванням вірнопідданих громадян.
Загальноосвітні навчальні заклади в українських землях Російської імперії поділялися на:
парафіяльні школи: початкова освіта упродовж від півроку навчання в селах і до одного року в містах; дітей навчали російською мовою читати, писати, рахувати та основам православної релігії;
повітові школи: двокласні, а згодом трикласні; тут училися вихідці із заможних верств населення (купців, міщан, службовців); вивчали російську мову, арифметику, фізику, географію, історію;
гімназії відкривалися для дітей привілейованих станів (Київ, Одеса, Харків, Полтава, Чернігів та ін.); вчилися чотири роки, а згодом сім; вивчали російську, латинську та іноземні мови, математику, природознавство, географію, історію, правознавство, «Закон Божий». Випускники гімназій отримували можливість вступати до вищих навчальних закладів або на державну службу.
Проаналізуйте документ і визначте, якою була урядова політика в освітній сфері. Чому царський уряд так боявся освіченості українського народу?
З висловлювання міністра народної освіти в 1824-1828 рр. Олександра Шишкова
...Наставляти землеробського сина в риториці було б підготовкою його бути поганим або ще шкідливим громадянином. Але настанови у християнських чеснотах, у добрій моральності потрібні кожному, не виводять нікого з призначеного йому долею місця і у всіх станах і випадках роблять його і лагідним, і задоволеним, і благополучним.
Объяснение:
После вхождения в Российское государство чувашские земли разделили на уезды. В каждом уезде на месте одного крупного поселения построили города-крепости.
В 1551 г. — Свияжск, в 1555 г. — Чебоксары, в 1574 г. — Кокшайск, в 1589 г. — Цивильск, в 1590 г. — Ядрин.
Уезды делились на волости. В каждой волости было десять или чуть больше деревень.
В каждом уезде был глава — присланный из Москвы воевода. У него были дети боярские (начальники над военными), пушкари (обслуживали пушки), воротники (стояли у ворот города), оружейники (обслуживали и ремонтировали оружие), стрельцы (солдаты), подьячие (вели разные документы), сторожа, переводчики, палачи.
Кроме них в городах жили торговцы и ремесленники. В городах обязательны были тюрьмы и аманатные дворы, где жили аманатчики — заложники от крестьян, головой отвечавшие за поведение своих односельчан.
В России тех времен крестьяне могли принадлежать государству, помещикам, церквам и монастырям, царской семье. Подавляющее большинство чувашей (более 80%) были государственными.
Поначалу управляли ими чувашские князья — пӳ (пинпӳ — тысячник, çĕрпӳ — сотник, вунпӳ — десятник), тарханы. Эти князья были богаче, чем другие чуваши, имели много земли. Они пользовались льготами, подчинялись воеводе и часто служили вместе с его Иногда и простые чуваши становились
Воевода и его
Ремесленники
Торговец
Подьячие
за работой
Чуваши-крестьяне
военными или мелкими служащими, но над ними всегда был начальник из русских.
Жители одной или нескольких деревень объединялись в общину. Общинники сообща владели землей, лесами, лугами, реками.
Сход, состоящий из всех взрослых мужчин общины, делил землю, распределял налоги, судил и наказывал провинившихся, то есть решал все важные вопросы крестьянской жизни.
Община вдовам, слугам, больным, объединяла людей на совместные работы на пользу всей деревни — ремонт мостов, дорог, очистку прудов и т.п.
Чуваши были очень трудолюбивы, дорожили мнением своей деревни, и осуждение односельчан считалось большим позором.
Чувашский князь.
Чувашский князь
Деревенский сход.
Наказание вора.
Деревенский сход.
Наказание вора. На него одевали ворованное и так водили по деревенским улицам.
Налог за землю.
Налог на землю
Дополнительная
плата:
за мельницы
Налог за мельницы.
Налог за бобровые гоны.
за бортные
урожаи
за места рыбной ловли
за бобровые гоны
Налог за бортные урожаи.
Налог за места рыбной ловли.
за нехристианские
свадьбы
за куплю-продажу лошади и т. п.
Проводы на войну. Строительство крепости.
Проводы на войну.
Строительство крепости.
Земля, которую обрабатывало большинство крестьян, считалась гоcударственной и за это надо было платить налоги — деньгами и зерном. На конец XVIII века, в год это составляло по восемь пудов ржи, овса и денег, полученных с продажи 20 пудов ржи.
Отдельно приходилось платить за места, где ловили рыбу, охотились, устанавливались мельницы, за пчелиные места в лесах, за свадьбы, куплю-продажу товаров, за оформление документов и т. п.
С крестьян же собирали деньги на содержание воевод и других государственных служб. К тому же была очень высокой цена на соль и другие товары, почти не доступные простому люду.
Для простого крестьянина все это вместе составляло весьма обременительную сумму. И в неурожайные годы положение чувашей особенно ухудшалось.
И кроме всего этого существовало много повинностей: заставляли бесплатно перевозить государственные грузы и людей, воинские команды, из своего материала строить и ремонтировать дороги и мосты, работать на казенных заводах, служить на оборонных линиях. На войну с каждых 6 дворов чуваши должны были отправлять одного полностью обеспеченного всем необходимым, в том числе и конем, солдата.
Во время сборов налогов воевод всячески обманывали и обворовывали крестьян, унижали и издевались над ними. Заступиться за крестьянина было некому. Все делопроизводство велось на русском языке. И часто бедный крестьянин-чуваш не мог добиться справедливости и оставался ни с чем.
Сбор налогов в чувашской деревне.
Сбор налогов в чувашской
деревне.
Бедная семья чувашей.
Объяснение:
