Справою Бейліса називають суд над київським євреєм Менахемом Менделем Бейлісом. Вихідним пунктом стало вбивство дванадцятирічного хлопчика Андрія Ющинського 12 березня 1911 року. Цей процес викликав обурення в Європі через політичну інструменталізацію процесу (антисемітизм).
Під враженням Жовтневого маніфесту та реформ Столипіна, політична дискусія в Російській імперії все частіше мала місце; зокрема, почали виступати за скасування антиєврейських законів. Міністр юстиції Іван Щегловітов став її захисником і зміг отримати значний після вбивства Столипіна в 1911 році.
20 березня 1911 року в печері під Києвом було знайдено тіло Андрія Ющинського, який зник за вісім днів раніше. Тіло його було частково роздягнене і мало майже 50 колото-різаних поранень. На його похороні були розповсюджені листівки, які зображували вбивство хлопця як ритуальне вбивство, яке здійснили євреї.
Попри докази того, що вбивцею була Віра Чеберяк, київські консерватори та ультраправі чорносотенці вимагали звинувачення саме у ритуальному вбивстві. За підтримки МВС їм вдалося звільнити інспектора міліції. На підставі свідчень службовця, єврея Менделя Бейліса було заарештовано та звинувачено у викраденні та вбивстві Ющинського.
Навіть через два роки після його арешту обвинувачення все ще не мало доказів проти Бейліса. Однак процес розпочався в 1913 році. Попри успіх захисту, який підтверджував невинність Бейліса, обвинувачення стверджувало, що вбивство Ющинського насправді було ритуальним вбивством невідомих єврейських злочинців.
ЗМІ повідомляли про справу Бейліса по всій Європі. Очевидна причетність вищих державних службовців до помилкових звинувачень викликала велике обурення за кордоном. Після Лютневої революції 1917 року численні слідчі справи Бейліса були заарештовані. Веру Чеберяк та членів її банди судили в 1919 році через вбивство Ющинського.
Японский экономический кризис 1920 года являлся последствием участия Японии в Первой мировой войне и из-за этого страна потеряла позиции на Азиатском рынке.
Через 7 лет Япония, ослабленная кризисом, сменила власть посредством выборов. Премьер-министром стал Гиити Танака. Он с первых дней стал проводить политику "крови и железа" или шовинизма. Он советовал императору Хирохито (Сёва) принять его план, где говорилось о том, что надо начать войну с СССР, Китаем, Великобританией и США. Император принял план, и тем самым, развязал руки генералу Танака и открыв ему путь по внешнюю политику.
Религия Японцев связана с поддержкой милитаризма. Взращенная на религии империя поддерживала национализм и тоталитаризм, т.к. следуя синтаизму, император являлся потомком богини Аматэрасу, значит, неповиновение ему карается богом. Поэтому народ повиновался пришествию тоталитаризма.
Теория «просвещённого абсолютизма», родоначальником которой считается Томас Гоббс, вполне проникнута рационалистической философией века «просвещения». Сущность её заключается в идее светского государства, в стремлении абсолютизма поставить выше всего центральную власть. До XVIII века государственная идея, выразителем которой был абсолютизм, понималась узкопрактически: понятие о государстве сводилось к совокупности прав государственной власти. Крепко держась за выработанные традицией взгляды, просвещённый абсолютизм внёс вместе с тем и новое понимание государства, которое уже налагает на государственную власть, пользующуюся правами, и обязанности. Следствием такого взгляда, сложившегося под влиянием теории договорного происхождения государства, явилось то теоретическое ограничение абсолютной власти, которое вызвало в европейских странах целый ряд реформ, где рядом со стремлением к «государственной пользе» выдвигались заботы об общем благосостоянии.
В литературе «просвещённый абсолютизм» был встречен восторженно. Наиболее яркий пример просвещённого абсолютизма — политическое миросозерцание Вольтера, этой же точки зрения держалась и школа физиократов с Кенэ, Мерсье-де-ла-Ривьером и Тюрго во главе. «Просветительская» литература XVIII века не только ставила задачу критики старых порядков: стремления философов и политиков того времени сходились в том, что реформа должна совершиться государством и в интересах государства. Поэтому характерная черта просвещённого абсолютизма — союз монархов и философов, которые желали подчинить государство чистому разуму