Основой экономики белорусских земель Речи Посполитой в XVII-XVIII вв. оставался аграрный сектор. В этот период вся земля находилась в собственности духовных и светских феодалов. Землевладельцами являлись государство, шляхта и магнаты, церковь. На протяжении этого времени шел процесс усиления крупного магнатского землевладения. Магнаты владели основной частью королевских старосте и экономий, которые передавались им королевскими привилеями и постепенно становились наследственными владениями. Значительная часть земель находилась во владении шляхты. Преобладали средние и мелкие шляхетские имения. Крупными землевладельцами являлись католическая и униатская церкви.
В первой половине XVII-XVIII вв. на территории Беларуси сосуществовали два типа организации феодального хозяйства: панский двор, основанный на натуральном ведения хозяйства, и фольварок - феодальное хозяйство, ориентированное на производство товарной продукции.
Объяснение:
Экономика белорусских земель в первой половине XVII в. развивалась в относительно благоприятных условиях. XVI - первая половина XVII вв. - период расцвета ремесла в городах и местечках Беларуси. Продолжатся рост городов, совершенствовались традиционные ремесла (гончарное, кузнечное, пошив одежды и обуви, обработка дерева и др.), появлялись новые ремесленные профессии. Исторические источники упоминают около 200 профессий. Для зашиты своих интересов городские ремесленники объединялись в профессиональные организации - цехи. Цехи контролировали изготовление и сбыт изделий. В цехах белорусских городов существовало принудительное членство. Ремесленников, не входивших в цех, называли "портачами" и наказывали штрафами. В XVII в. практически все города и местечки Беларуси получили магдебургское право.
Якщо описані події є осінню 1015 за «вересневим» початком року, а Ярославу були ці ж 27-28 років, то він міг народитися лише у 987–988, що малоймовірно, однак, зважати треба і на дати народження його дітей (Анна Ярославна народилася близько 1032, коли її батькові було з 55 років, а Ігор Ярославич взагалі близько 1037, у 60-річного батька). А такий вік у середньовіччі вже був старечим, не те щоб у такого чоловіка ще могли народитися діти.[1]
Василь Татищев з недовірою відносився до звісток літописів про шлюб Володимира. Згідно з історіографом, Ярослав народився у 978 році. Таким чином Татищев дійшов висновку, що шлюб Володимира і Рогніди мав би бути укладеним у 975 або 976 році. Саме тому, як вважав Татищев, і була війна Володимира з легітимними синами Святослава. Судячи з усього, твердження про 76-річний вік Ярослава з'явилося, щоб представити його старшим від Святополка. Таким чином його право на Київський стіл мало б виглядати цілком законно. Але існують точні свідчення на користь старшинства саме останнього. Чимало вчених сумнівалися у твердженні ПВЛ, нібито Ярослав у 1054 мав 76 років. Пізніші списки (Никонівський, Воскресенський) свідчать, що Ярослав помер уже в 66 або 67 років. Що й не дивно — ці свідчення були вирахувані на основі інших літописних звісток про 28-річний вік князя у 1015.
Додаткові свідчення про вік Ярослава представляють антропологічні дослідження його скелета. У 1939–1940 Саркофаг Ярослава Мудрого розкривали для проведення експертизи скелета князя. Виявили його зріст на момент смерті — 172—176 см, а варто припустити, що в молодості він був ще вищим. Виявили перелом кісток, а також спадкову хворобу Пертеса. Але окрім іншого, вдалося визначити ще й вік князя на час його смерті — 65-70 років. Пізніші літописи, серед яких були Тверські та Густинські, свідчили, що до 2 років княжич не міг ходити, а зцілення відбулося незадовго до хрещення. На основі цих свідчень, а також антропологічних досліджень скелета Ярослава, Дмитро Рохлін вирішив датувати його народження 986 роком.[2]
Найранішою датою, зважаючи на саме 70-річний вік Ярослава при смерті можна було б назвати 21 лютого 983 року. Зважаючи на те, що Ярослав був одним із 5 найстарших синів Володимира (Вишеслав, Ізяслав, Стополк, сам Ярослав, Мстислав), а корінь «Яро» означав весну, можна припустити, що Ярослав народився навесні 983 і помер у віці 70 (майже 71) років
Зовнішність Ярослав Володимирович на княжій печатці. Єдине прижиттєве зображення князя, що збереглосьУ зовнішності переважали риси, притаманні слов'янам Наддніпрянщини. Він був людиною достатньо високою на зріст (173—176 см), із середнім видовженим обличчям, різко випнутим носом дещо хвилястої форми та з тонко окресленими, відносно неширокими вилицями. У Іпатському літопису (РІК 6524 [1016]), у розповіді про війну Ярослава із Святополком читаємо:
« ...Прийшов Ярослав на Святополка, і стали вони насупроти обаполи Дніпра. І не одважувалися ні сі на тих рушити, ні ті на сих, і стояли вони три місяці одні проти одних. І став воєвода Святополків Вовчий Хвіст глузувати з новгородців, їздячи коло берега [і] говорячи: "Чого прийшли ви зі шкандибою оцим?".[3] » Князювання Княжий знак Ярослава МудрогоНаприкінці правління Володимира Великого, Ярослав відмовився сплачувати щорічну данину Києву, що становила 2000 гривень, і виступив проти свого батька походом. Під час приготування до походу, Володимир помер.
Після смерті свого батька Володимира 26 листопада (день св. Георгія) 1015 року Ярослав Мудрий в жорстокій боротьбі за київський престол розбив війська Святополка біля Любеча і посів київський великокняжий престол, але 1018 року під натиском польських військ короля Болеслава І, яких взяв собі на до Святополк, мусив покинути Київ і утік до Новгорода. Після остаточної перемоги в битві над річкою Альтою 1019 року Ярослав Мудрий став київським Великим князем.