Революція 1848 року у Франції (фр. Révolution française de 1848) — буржуазно-демократична революція у Франції, одна із європейських революцій 1848–1849 рр.. Завданнями революції було встановлення цивільних прав та свобод. Вилилася 24 лютого 1848 в зречення від престолу колись ліберального короля Луї-Філіпа I і проголошення Другої республіки. У президенти нової держави було обрано в подальшому ході революції, після придушення соціал-революційного повстання в червні 1848, племінника Наполеона Бонапарта Луї-Наполеон Бонапарт.
В результаті червневого вибуху буржуазно-демократичні перетворення, початі тимчасовим урядом, були припинені. Влада була вимушена закрити радикальні газети, клуби та товариства. Але загальне виборче право збереглося, і це дозволило провести в грудні 1848 року всенародні вибори. Очікувалося, що головна боротьба розгорнеться між кандидатами великої буржуазії Кавеньяком і дрібної буржуазії Ледрю-Ролленом. Але несподівано переважна більшість виборців проголосувала за племінника Наполеона, сорокарічного принца Луї Бонапарта. Його підтримали в основному селяни, робітники, міські низи і частина дрібної буржуазії, оскільки з ім'ям Наполеона вони пов'язували минулу велич країни і сподівалися, що новий президент буде проявляти таку ж увагу до потреб простих французів, як і його знаменитий дядько[5].
казацкое восстание в апреле-августе 1638 года под руководством гетмана нереестровых запорожских казаков Якова Острянина против польской шляхты. Впоследствии, после отступления Острянина с частью войска на территорию Слободской Украины, под защиту Русского царства, оставшиеся повстанцы продолжили борьбу, избрав гетманом Дмитрия Гуню. Одним из руководителей восстания, ближайшим соратником Острянина выступал Карп Скидан, принимавший годом ранее участие в восстании Павлюка. Предводители разослали грамоты в разные города Малороссии с призывом к восстанию, а также обратились за к донским казакам, с которыми с давних времён поддерживали тесные отношения.Главной причиной казацко-крестьянских восстаний 1630-х годов стало усиление феодально-крепостного гнёта на территории Поднепровья и всей юго-восточной Украины. Над ранее свободными крестьянами нависла постоянная угроза закрепощения, такая же участь ожидала нереестровых казаков, которым предписывалось вернуться к земледельческой жизни. Поэтому подавление восстания Павлюка не принесло Короне каких-либо результатов и перешло в новые народные волнения. После поражения под Кумейками и Боровицей остатки повстанцев во главе с Дмитрием Гуней и Карпом Скиданом отступили в Запорожскую Сечь, где сосредоточились нереестровые казаки для подготовки к дальнейшей борьбе. Казаки ждали весны, чтобы поднять новое восстание.
Объяснение:
