Опишите картину репина "запорожцы пишут письмо турецкому султану " 1)чему посвящена картина? 2)кто такие запорожцы? 3)как художник отразил характеры казаков?
Полотно «Запорожцы, пишущие письмо турецкому султану» - одно из самых значительных исторических произведений Репина – было написано в 1878-1891 гг. Картина описывает исторический факт, когда в ответ на предложение турецкого султана Махмуда IV перейти к нему на службу запорожцы сочиняют послание, полное издевательской насмешки и дерзкого вызова.
Несмотря на свою динамичность, композиция полотна очень уравновешенна. На переднем плане полотна мы видим запорожских казаков, собравшихся за наспех сколоченным столом, для сочинения своего послания. Часть фигур живописец «срезает», позволяя зрителю мысленно «раздвинуть» рамки полотна. На заднем плане – на фоне широкой степи палаточный городок, костры…
В картине нет главного героя, здесь представлено огромное количество запорожцев. Каждый образ по-своему колоритен, каждый обладает исключительной выразительностью и индивидуальностью, и каждый – подобен настоящему богатырю и словно сошел со страниц «Тараса Бульбы» Гоголя. Великолепно написаны аксессуары – вооружение, костюмы, трубки, фляги для вина, украинская бандура… И сколько в сюжете и в композиционном решении картины изобретательности, народного юмора, вкуса!
Дружно сгрудились казаки вокруг стола, сочиняя свое послание. Улыбчивый писарь, лукаво прищуриваясь, строчит на листе бумаги смелые словечки, которые подсказывают ему товарищи. Кипят страсти, эмоции буквально выплескиваются на зрителя. И безудержным весельем искрится полотно, далеко по степи слышится смех – от тоненького хихиканья до громоподобного хохота. В этом непринужденном общении казаков накануне битвы – удаль и героический дух запорожцев, их независимость, сплоченность и великая сила товарищества.
В «Запорожцах» художник рисует народ во всем его величии, силе, непобедимости и утверждает демократические идеалы свободы, всеобщего братства, равенства.
Порівняння ікони та портрета Ікона — живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма , тобто Біблії .
Портрет — мальоване, скульптурне або фотографічне зображення людини або групи людей, а також відповідний жанр образотворчого мистецтва. Багато портретів створено і в гравюрі.
Відмінності : 1) на іконах зображувалися святі , а на портретах люди , які не були святими ;
2) картина завжди підписувалися автором , а ікони , як зазвичай , — ні ;
3) для ікони іконописці використовували максимально яскраві кольори , а митці для портрета — будь-які кольори , яким вони надавали перевагу , і , які найбільш підходили для портрету .
Отже , Ікона — це реальність світу духовного, вона боговдохновенного і символічна, для неї характерна умовність зображення.
Картина — це реальність світу матеріального, вона має свого автора, її зображення відповідає уявленням людини про реальні предмети.
Особливості елліністичної культури. Процес культурного розвитку в період еллінізму проходив в нових умовах і мав значні особливості в порівнянні з попередніми часами. Ці нові умови створювались в розширеній окуймені, в тій частині земель де жила людина елліністичної епохи. Якщо до того людина відчувала себе перш за все жителем невеликого полісу в Греції абл сільської общини на Передньому Сході, то в епоху еллінізму посилилось переміщення і змішування населення. Розширення оточуючого людину світу, знайомство з новими умовами життя і місцевими, часто дуже давніми, традиціями розширювали ментальний світогляд, розвивали творчі задатки кожної людини, створювали сприятливі умови для культурної творчості. В період еллінізму гається подальший розвиток господарства, зростання суспільного і особистого багатства соціальних в і окремих людей. Елліністичні суспільства мали добрі матеріальні здібності, частина яких могла бути витрачена на фінансування культури. Змінилася і роль держави в розвитку культури. Елліністичні монархи, маючи величезні матеріальні ресурси намагалися направити процес культурної творчості в потрібне їм русло, виділяючи значні кошти на це. Особливо вони намагалися перетворити столиці і свої резиденції на важливі культурні центри. Вони за до себе видатних митців і вчених. Такі колективи були утворені в Антіохії, Пергамі, Сіракузах, Афінах та в інших містах. Але найбільший культурний потенціал був зосереджений в Александрії при царському дворі Птоломеїв. Так засновник династії Птоломеїв Сотер заснував особливу установу, присвячену дев’яти музам, і назвав її музеєм. Музей був сукупністю приміщень де жили, навчалися і працювали науковці. В кінці ІІІ ст. до н.е. Александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. папірусів, більша частина яких була зосереджена в бібліотеці Музею. На утримання музею гроші виділялися з царської казни. Завдяки підтримці царської династії Музей перетворився на щось на зразок міжнародної академії, потужний науковий та культурний центр. Елліністична культура стала синтезом грецької полісної та давньосхідної культур, в котрому переважала грецька культура. Визнаною мовою була грецька мова у формі загальногрецької мови койне, на якій спілкувались всі освчен елліністичного суспільства і на якій була написана більшість книг. Взагалі елліністична культура була закономірним продовженням і розвитком тих напрямів, жанрів та ідей, що виникли у Греції в V-IV ст. до н.е. Вплив давньосхідної культури на розвиток елліністичної культури виявив себе в основному не в загальному плані, а у внесенні до елліністичної культури ряду нових ідей і досягнень.
Несмотря на свою динамичность, композиция полотна очень уравновешенна. На переднем плане полотна мы видим запорожских казаков, собравшихся за наспех сколоченным столом, для сочинения своего послания. Часть фигур живописец «срезает», позволяя зрителю мысленно «раздвинуть» рамки полотна. На заднем плане – на фоне широкой степи палаточный городок, костры…
В картине нет главного героя, здесь представлено огромное количество запорожцев. Каждый образ по-своему колоритен, каждый обладает исключительной выразительностью и индивидуальностью, и каждый – подобен настоящему богатырю и словно сошел со страниц «Тараса Бульбы» Гоголя. Великолепно написаны аксессуары – вооружение, костюмы, трубки, фляги для вина, украинская бандура… И сколько в сюжете и в композиционном решении картины изобретательности, народного юмора, вкуса!
Дружно сгрудились казаки вокруг стола, сочиняя свое послание. Улыбчивый писарь, лукаво прищуриваясь, строчит на листе бумаги смелые словечки, которые подсказывают ему товарищи. Кипят страсти, эмоции буквально выплескиваются на зрителя. И безудержным весельем искрится полотно, далеко по степи слышится смех – от тоненького хихиканья до громоподобного хохота. В этом непринужденном общении казаков накануне битвы – удаль и героический дух запорожцев, их независимость, сплоченность и великая сила товарищества.
В «Запорожцах» художник рисует народ во всем его величии, силе, непобедимости и утверждает демократические идеалы свободы, всеобщего братства, равенства.