Объяснение:
Кримське ханство - кримсько-татарська держава, що існувала у 1449-1783 на землях Кримського п-ова, пониззя Дніпра, Приазов'я та Прикубання, Усередині 13 ст. ця територія була захоплена монголо-татарами і ць, підтримки Польщі та Литви ханові Хаджі-Гірею у 1449 вдалося відірватися від Золотої Орди і створити незалежну державу - К. х. Столицею його стало місто Бахчисарай. Управляли державою представники династії Гіреів. У 1478 хан Менглі-Гірей визнав себе васалом турецького султана. У найбільших фортецях (Кафа, Гезлев, Єнікале, Перекоп та ін.) були розміщені турецькі залоги. Державною релігією К.х. був іслам. Важливою політичною силою в К.х. було мусульманське духовенство на чолі з муфтієм, який вважався за значенням другою особою після хана. Певну роль у державному управлінні відігравала рада, до складу якої входили брати хана та найбільш знатні беї. ...
У другій пол. 15 ст. кримські хани розпочали здійснювати грабіжницькі походи на українські землі. Перший такий великий похід відбувся у 1482 внаслідок якого було зруйновано значну кількість міст Правобережної України, вписуючи Київ. Під час набігів татари захоплювали багато полонених, яких згодом продавали на невільницьких ринках Криму, або перетворювали на рабів. Намагаючись уникнути спустошення українських земель, які входили до складу Речі Посполитої, королівський уряд намагався припинити напади татарських орд шляхом сплати данини. Але це не приносило очікуваних результатів. Так, лише впродовж другої пол. 15 -першої пол. І б ст. відбулося близько 100 татарських набігів на Україну, під час яких татарські загони інколи добиралися аж під Перемишль. Головним оборонцем українського народу від татаро-турецької агресії стало українське козацтво, яке у 16 ст. оформилося як серйозна військово-політична сила. Козаки не тільки вели оборонну боротьбу, але й самі нерідко здійснювали сухопутні і морські походи до Криму та Туреччини. Особливо успішними були походи гетьманів та кошових отаманів Запорізької Січі П. Сагайдачного, М. Дорошенка та І.Сірка. В роки національно-визвольної війни українського народу середини 17 ст. Б. Хмельницький уклав воєнно-політичний союз з кримським ханом Іслам-Гіреєм III, який неодноразово порушував укладену угоду (особливо це проявилося під час Берестецької битви 1651).
З другої пол. 17 ст. починається занепад К.х. Остаточно доля кримсько-татарської держави вирішилася внаслідок російсько-турецької війни 1768-74. За Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 К.х. було проголошено незалежним від Туреччини. Фактично воно підпало під контроль Росії. У 1783 уряд Катерини II змусив останнього хана Шагін-Гірея зректися влади і виїхати з країни. К.х. перестало існувати як незалежна держава, а його територія була включена до складу Російської імперії
Гугеноты Сторонники греко-католической секты
Униаты Сторонники греко-католической секты
Гибеллины Политическое направление в Италии XII—XV вв. (сторонники императора)
Рабство На отмене этого настаивали американские сторонники аболиционизма
Гоминьдан Политическая партия в Китае; после 1949 г. ее сторонники переехали на Тайвань
Помидор Этим сторонники английского короля Георга пытались отравить Джорджа Вашингтона
Пуританизм Одно из направлений в протестантизме, сторонники которого требовали очищения протестантизма от остатков католицизма
Вельфы Политические сторонники римских пап, боровшихся с императорами Священной Римской империи за власть в Италии
Ключ Сторонники газового оружия самообороны до сих пор спорят, что же все-таки эффективнее, газовый... или газовая труба
Гибеллины Сторонники императорской власти в политической борьбе между Священной
В так называемый "переходный период" был принят ряд важнейших законов, изменивших природу государственного строя России, в том числе Высочайший Манифест об учреждении Государственной думы, Учреждение Государственного совета, и, наконец, Основные законы Российской империи. В обществе в то время шла острая полемика по вопросу о характере государственного строя России, при этом часть исследователей считала, что после 1906 г. Россия стала конституционной монархией, но только до переворота 3 июня 1907 г. , другие полагали, что третьеиюньский манифест не изменил конституционных основ государства. Высказывалось и противоположное мнение (в основном его выражали крайне правые политические партии и представители власти) о том, что даже и после введения законодательных представительных учреждений страна осталась неограниченной, абсолютной монархией.
Государственно-правовая литература того времени старалась четко, на основании юридического анализа правовых норм, определить формы правления в России. Для этого требовалось выявить понятия "парламент", "представительские органы", и определить их место в системе государственных учреждений России.
Помимо широкой газетной полемики, развернувшейся в 1905 - 1906 гг. в связи с предполагаемым созывом Государственной думы и в 1917 г. в связи с созывом Учредительного собрания, в свет в то время вышло и немало популярных брошюр, рассказывающих о необходимости созыва народного. Их изучение важно для нас еще и с точки зрения того, как политические деятели начала XX века оценивали историю российского парламентаризма. Рассчитанные на простого, часто малограмотного читателя, эти брошюры рассказывали вкратце о цели и созыва собрания народных представителей, давали краткий исторический очерк существования в России и на Западе подобных учреждений, часто содержали в себе агитацию за ту или иную политическую партию. В основном это издания "Союза 17 октября" и кадетов (в 1905-1906 гг. ) и эсеров (в 1917 г.) .
Поскольку созыв собрания народных представителей для большинства населения в 1905 - 1906 гг. представлял собой нечто новое, незнакомое, то требовалось в первую очередь объяснить сами принципы избирательного права.
В целом господствовало представление о необходимости введения прямого, равного и тайного голосования, при этом ряд авторов считали необходимым повременить с участием женщин в выборах, ограничившись на первых порах допущением их к "участию в местном самоуправлении, отсрочив дальнейшее расширение их прав" до "окончательного утверждения в России представительного образа правления.
Вышедшие в 1917 г. брошюры в основном были посвящены объяснению цели созыва народных представителей, которая заключалась в выборе и установлении формы государственного правления в России. Большое внимание авторы уделяли порядку выборов, в большинстве своем придерживаясь той точки зрения, что они должны быть всеобщими, равными, прямыми и тайными