У середні віки життя людини як і за античної доби продовжувало залишатися залежним від природно-кліматичних умов. Саме вони визначали б життя, заняття і навіть характер людини.
У ранньому середньовіччі (V-Х ст.), коли клімат порівняно з античними часами став більш вологим і теплим, більша частина Європи була вкрита лісами. Навіть в Італії та Іспанії, де за античних часів було розорено багато земель, лісів було більше ніж полів. Серед цього лісового моря були розкидані невеликі поселення, до яких прилягали клаптики землі, що оброблялися для вирощування городини, бобових та зернових культур.
У період раннього середньовіччя були в основному втрачені традиції землеробства античних часів, тому господарства селянина як правило орієнтувалося на освоєння лісових ресурсів. Ліс у ті часи був основним джерелом життя і доходів. Туди виганялися пастися череди худоби. Там, особливо в дубових лісах, восени набирали жиру свині, відгодовуючись на жолудях. Завдяки цьому селянин отримував на зиму гарантований запас м`ясної їжі. У лісі заготовлювалися дрова для опалення і виготовлялося деревне вугілля, важливий компонент для виробництва залізних знарядь праці і зброї. Ліс давав і будівельні матеріали, бо камінь у ті часи для будівництва був рідкістю. Крім того ліс був місцем для збирання всіляких плодів і ягід, які вносили розмаїття у убогу їжу людини середньовіччя. Особливо важливим для тих часів був мед диких бджіл, враховуючи ту обставину, що цукру тривалий час не знали. У лісі збиралися всілякі смолисті речовини для виготовлення факелів і світильників. Також заготовлювалися кора дуба, без якої не можливо було б вичиняти шкури тварин. Попіл спалених кущів підліску використовували для відбілювання або фарбування тканин. Крім того у лісі і на галявинах збирали лікарські рослини – єдині лікарські засоби тих часів.
Конец 50х - начало 60х годов характеризуются постоянным нагнетанием международной напряжённости: 1956 год. Суэцкий кризис. Подавление революции в Венгрии. 1960 год. Полёт лётчика-шпиона Пауэрса над территорией СССР. 1961 год. Размещение американских ядерных ракет в Турции. 1961 год. Строительство Берлинской стены. Наконец, вершиной противостояния стало размещение советских ядерных ракет на Кубе в 1962 году. Осенью 1962 года мир оказался в шаге от начала 3ей Мировой войны. ТО что у Хрущёва хватило ума принять американский ультиматум и 28 октября 1962 года начать демонтаж ядерных ракет, явилось реальным, а не демагогическим подтверждением того, что русские не хотят войны. Именно это событие принято считать началом разрядки международной
— экономике (техническая отсталость промышленности — высокие темпы ее восстановления, острая потребность в обновлении производственных мощностей — нехватка капиталов внутри страны. невозможность широкого привлечения иностранных капиталовложений, абсолютное преобладание мелких, полунатуральных крестьянских хозяйств на селе) ;
— социальной сфере (усиление неравенства, неприятие нэпа значительной частью рабочего класса и крестьянства, ощущение временности своего положения у многих представителей нэпманской буржуазии) ;
— политике (понимание нэпа как временного отступления, маневра, необходимого для перегруппировки сил, сохранение многочисленных ограничений для частного капитала в промышленности, торговле и сельском хозяйстве, острая борьба по вопросам, связанным с перспективами нэпа) .
Самым главным было противоречие между экономикой и политикой: экономика, основанная на частичном признании рынка и частной собственности, не могла стабильно развиваться в условиях ужесточения однопартийного политического режима, программные цели которого состояли в переходе к коммунизму — обществу, свободному от частной собственности.
Официально об отказе от нэпа было объявлено в декабре 1929 г.
У середні віки життя людини як і за античної доби продовжувало залишатися залежним від природно-кліматичних умов. Саме вони визначали б життя, заняття і навіть характер людини.
У ранньому середньовіччі (V-Х ст.), коли клімат порівняно з античними часами став більш вологим і теплим, більша частина Європи була вкрита лісами. Навіть в Італії та Іспанії, де за античних часів було розорено багато земель, лісів було більше ніж полів. Серед цього лісового моря були розкидані невеликі поселення, до яких прилягали клаптики землі, що оброблялися для вирощування городини, бобових та зернових культур.
У період раннього середньовіччя були в основному втрачені традиції землеробства античних часів, тому господарства селянина як правило орієнтувалося на освоєння лісових ресурсів. Ліс у ті часи був основним джерелом життя і доходів. Туди виганялися пастися череди худоби. Там, особливо в дубових лісах, восени набирали жиру свині, відгодовуючись на жолудях. Завдяки цьому селянин отримував на зиму гарантований запас м`ясної їжі. У лісі заготовлювалися дрова для опалення і виготовлялося деревне вугілля, важливий компонент для виробництва залізних знарядь праці і зброї. Ліс давав і будівельні матеріали, бо камінь у ті часи для будівництва був рідкістю. Крім того ліс був місцем для збирання всіляких плодів і ягід, які вносили розмаїття у убогу їжу людини середньовіччя. Особливо важливим для тих часів був мед диких бджіл, враховуючи ту обставину, що цукру тривалий час не знали. У лісі збиралися всілякі смолисті речовини для виготовлення факелів і світильників. Також заготовлювалися кора дуба, без якої не можливо було б вичиняти шкури тварин. Попіл спалених кущів підліску використовували для відбілювання або фарбування тканин. Крім того у лісі і на галявинах збирали лікарські рослини – єдині лікарські засоби тих часів.