Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).
В 912 году князь Игорь начал своё самостоятельное правление на Киевском престоле после смерти князя Олега. Древляне (племя, жившее в украинском Полесье) ранее были подчинены князем Олегом и обязаны платить дань Киеву. Со смертью Олега, они попытались освободиться и отказаться платить. Игорь победил их и наложил большую дань, чем прежде. Воевода Игоря Свенельд покорил столицу ещё одного восточнославянского племени, называвшегося уличи, после трёх лет осады, за что получил дань древлян в награду.В 915 году на русскую землю пришли впервые печенеги. Дипломатия Игоря повернула столкновение в сторону мирного договора, но в 920 году войско русское идёт в поход на печенегов, что говорит о воинственной политике Игоря. Результат этого похода неизвестен, но можно предположить о благополучном его завершении, так как нигде в летописях не говориться о потерях и князь Игорь вернулся домой живым, печенеги ещё долго не беспокоили русскую землю и даже были наняты для нападения на Византию в 944 году.