Реформа Тиберия была продиктована исключительно заботой о сохранении могущества Рима. Оказавшееся роковым противоборство с сенатом явилось следствием тупого эгоизма и ненависти сенаторов и вовсе не входило в первоначальные планы трибуна. Теперь же целый ряд законов, которые один за другим удастся провести в комициях Гаю Гракху, целенаправленно наносят удары по сенату, постепенно лишая его влияния и власти
Братья Гракхи нам представлялись первыми революционерами и первыми жертвами многовековой борьбы угнетенных со своими угнетателями.
Зв'язки українців з литовцями і поляками, а через них із Західною Європою істотно вплинули на соціальний та економічний розвиток України.
Річ Посполита була найбільшою державою тогочасної Західної Європи з населенням 7,5 млн. і загальною площею 815 тис. кв. км. Поляки заселяли лише 180 тис. кв. км цієї території і становили майже половину її населення. Кількість українців, які жили на цій території, не перевищувала 2 млн.
Водночас із заходу через Польщу і Литву на Україну почала поширюватися система станової організації суспільства. На відміну від класів, які уособлювали економічний статус певних соціальних груп, стани виникали на основі визначених законом прав, привілеїв та обов'язків. Спочатку правові відмінності між станами не були чітко визначені, і люди могли переходити з одного стану до іншого. Та згодом цей поділ стає спадковим.
Найвищим станом вважалася шляхта. В Україні до неї належало майже 30 найбагатших князівських родів, які походили від суверенних колись князів із династії Рюриковичів і Гедиміновичів: Острозькі, Сангушки, Чарторийські, Вишневецькі, Заславські та ін. До шляхти належали також багаті нащадки бояр київського періоду, які мали маєтки з 10-15 сіл. Шляхтичів, які належали до найвищої верстви, називали магнатами.
Дрібна шляхта складалася з підданих, які дістали свій статус на службі в кавалерії, охороняючи замки чи кордони. їхніх земель вистачало тільки на те, щоб утримувати сім'ю. Загалом українська шляхта становила 5% усього населення.
Польські королі дбали про зміцнення могутності польської шляхти і постійно (у 1387, 1413, 1430, 1434 та інших роках) надавали їй нові привілеї.
Наприкінці XV - на початку XVI ст. шляхта підпорядкувала собі місцеві зібрання - сеймики, а пізніше й загальний сейм Речі Посполитої, якому належала найвища економічна влада у країні. У 1505 р. польський сейм прийняв закон, згідно з яким королю заборонялося без згоди шляхти видавати закони. Після смерті останнього представника династії Ягеллонів (1573) шляхта дістала право обирати короля і визначати його прерогативи.
Польська шляхта наступала також на права міст. Спочатку в 1505 р. міста було позбавлено права голосу в сеймі. Щоб забезпечити собі більший прибуток, шляхта в 1565 р. заборонила місцевим купцям купувати товари за кордоном. Іноземні купці почали торгувати безпосередньо зі шляхтою. Водночас сейм звільнив шляхту від мита. Натомість українська шляхта, щоб мати такі права, повинна була переймати польські звичаї і навіть змінювати власну православну віру, оскільки польські закони передбачали, що особа, яка приймає католицизм, автоматично набуває рівних з польською шляхтою прав. На цей шлях стало багато українських панів.
Объяснение:
Итоги войны были таковы:
Результатами Первой мировой войны стали Февральская и Октябрьская революции в России и Ноябрьская революция в Германии, ликвидация четырёх империй: Российской, Германской, Османской империй и Австро-Венгрии, причём две последние были разделены на отдельные государства.
Спустя полгода после заключения перемирия 8 августа 1918 года Германия была вынуждена подписать Версальский договор, составленный государствами-победителями, официально завершивший Первую мировую войну.
По договору вооружённые силы Германии должны были быть ограничены 100-тысячной сухопутной армией; обязательная военная служба отменялась, основная часть сохранившегося военно-морского флота подлежала передаче победителям, были также наложены жёсткие ограничения на строительство новых боевых кораблей. Основные силы германского флота были переведены в английскую базу Скапа-Флоу, где 21 июня 1919 года были затоплены своими экипажами. Были затоплены 10 линкоров, 5 линейных крейсеров, 5 легких крейсеров и 32 эскадренных миноносца.
Военно-морские силы Австро-Венгрии прекратили своё существование в 1918 году, после распада государства и утраты Австрией и Венгрией выхода к морю.
По условиям Брестского мирного договора, подписанного 3 марта 1918 года, русский флот демобилизовывался. Балтийский флот выводился из своих баз в Финляндии и Прибалтике и не мог выходить в море. Черноморский флот со всей инфраструктурой передавался Центральным державам. В результате последовавшего после подписания вторжения разных стран на территорию Советской России, флот России фактически прекратил существование - корабли уводились в другие страны или затапливались в базах.