Реформы 20—30-х годов мало изменили положение в государстве, и дальновидные политики турецкого султана хорошо понимали это. Одним из таких политиков, завоевавших доверие султана, был Мустафа Решид паша (1800—1858). Долгие годы он находился на дипломатической службе во Франции и Англии, работал министром иностранных дел. Под руководством М. Решида был разработан план новых реформ. Их целью было укрепление власти султана, прекращение национально-освободительного движения на Балканах и давления европейских держав на Турцию, реформация государственного устройства страны по образцу западных держав.
Xотя указ о реформах был подготовлен в годы правления султана Махмуда II, он вступил в действие при правлении его сына Абдулы Меджида. В ноябре 1839 г. перед летним дворцом султана Гюльхане народу торжественно объявили Священный указ — “Гюльхане хатт-и шериф”. Это послужило началом нового исторического периода в Турции реформаторской эпохи — танзимата — реорганизации. “Гюльхане хатт-и шериф” содержал три основные идеи обновления: обеспечение безопасности жизни и собственности каждого гражданина империи независимо от вероисповедания, правильное взимание налогов с граждан, сокращение сроков военной службы.
Объяснение:
Стилістика цьогорічної головної ялинки України заснована на традиціях кінця 19 століття.
Країна повертається до давно забутих витоків, нещадно відкидаючи залишки радянщини.
Хоча ще у багатьох сім’ях цю історію можна простежити по набору іграшок різного періоду - від зірок і годинничків, до різних Санта Клаусів.
Нині українці тішаться зробленим власноруч іграшкам, пряникам, вінкам на дверях і кухликам глінтвейну, які можна побачити на святкових площах європейських міст.
Національний музей Тараса Шевченка цього року започаткував незвичайну експозицію і вбрав ялинку у іграшки, які збирали по всій Україні.
Святкове дерево має сім ярусів, кожен з яких – етап в історії країни. Отже, про що розповідають новорічні іграшки – читайте далі.
Різдвяна традиція
Наприкінці 1890-х років святкове дерево було не новорічне, а різдвяне.
З того часу минуло більше ста років, і нижній ярус ялинки музею Шевченка навіть віддалено не нагадує варіанти прикрашання, звичні для українця.
Тоді не було гірлянд, мішури та скляних іграшок.
Ялинка у стилістиці 19 століття вбрана лише солодощами та тематичними персонажами. Це – херувими, янголята, різдвяні зірочки. Є й іграшки з вати, паперу і дерева, пофарбовані у світлі кольори.
Зазвичай це були люди або тварини.
З тих часів прикрас майже не залишилось. Організатори шукали їх по всій Україні, а що не знаходили – відтворювали по фотографіях. Є, наприклад, чоловічки з вати, в яких збереглось тіло, а обличчя домальовували.
Загалом, на той час ялинка була суто дитячою розвагою (з можливістю поласувати солодощами), та й технічні можливості дозволяли робити лише саморобні іграшки, які виглядають не дуже витонченими, навіть дещо незграбними.
Вожді і зірки
На початку 20 століття ялинку відділили від Різдва та вигадали для неї нове завдання: її почали використовувати в ідеологічних цілях.
У 30-х роках на новорічне дерево стали вішати червоні прапорці та зірки, Кремль, портрети вождів. На виставковій ялинці з таких екземплярів всього одна чи дві іграшки з червоними зірками.
Прикраси з вождями не прижились та не стали масовою модою.
Фото з ЖЖ http://taras-enko.livejournal.com/Людям хотілось повісити таку іграшку, але вони боялись, що та розіб’ється. У страшні 30-ті через подібну випадкову недбалість до вождя на господаря іграшки могли написати донос.
Тож, такі прикраси тримали у коробках, аби не сталось лиха.
Їжа і годинники
Ялинкових прикрас з 1940-цих років теж збереглося не багато. Попри війну ялинки тоді теж прикрашали, але доволі аскетично. По-перше, у ті часи було не до нових покупок. А, по-друге, заводи по виготовленню іграшок переорієнтувались на потреби військових.
На новорічні дерева в ті роки повернулися продукти. Причому, мова йде не лише власне про їстівні прикраси - горіхи та мандарини, а й про такі, які зображують продукти – гриби, овочі.
Разючою відмінністю від 19 століття було те, що майже не було солодощів – то було надто дороге задоволення.
Взагалі, ялинка у 40-і роки була таким-собі відображенням фінансового стану сім’ї.
У 50-ті роки мода на прикрашання іграшками-продуктами не зникла. Тільки мотив змінився. Їжа стала символізувати успіх п’ятирічок, негласну підтримку гарних врожаїв.
Наприклад, найпопулярнішою фігурою стала кукурудза – овоч-фаворит Микити Хрущова.
Тоді ж в моду ввійшли скляні годиннички, які були та й, можливо, залишились, чи не у кожної сім’ї.