Серед державних діячів, які здійснили найбільший вплив на долю Європи і світу у XIX-XX століттях, він займає, безперечно, одне із перших місць. Отто фон Бісмарк відіграв провідну роль у об’єднання і підйомі сучасної німецької імперії в дев’ятнадцятому столітті. Внутрішня політика сприяла зростанню економіки та протистояла розвитку демократії одночасно. Він провів свій народ через серію воєн, які завершилися появою Німецької імперії, але які також призвели до обставин, що викликали спалах світової війни в 1914 році.Процес вдосконалення соціальних законів почав набирати обертів у наступні десятиліття. Розширювалося коло застрахованих, збільшувалися розміри виплат, зростали витрати держави на соціальні програми. У середині 1890-х рр. вони становили майже 2 млрд. марок — сума на ті часи досить велика. Парадокс, однак, у тому, що ухвалені за ініціативою Бісмарка соціальні закони, обернувшись для сучасників додатковим фінансовим тягарем, полегшили життя майбутнім поколінням.
В 718 році пройшла Битва при Ковадонге, 1 вийгращ христианських військ на Піренеях. В результаті "Реконкісти" на Піренейських Землях з'явилися такі країни як Португалія, Кастилія, Арагон. Останньою арабською країною став Гранадський Емірат. 2 січня 1492 р. насрідський правитель Мохамед XII (Боабдиль) капітулював перед іспанцями, які здійснювали облогу Гранади, і передав місто, що залишалося останнім оплотом ісламу на півострові, королеві Ізабелі Кастільській і королю Фердинандові II Арагонському. Ця подія ознаменувала кінець довгого процесу Реконкісти Піренейського півострова християнським світом. Згідно з угодою, укладеною при капітуляції, католицьке військо проводило маврське населення до узбережжя, звідки воно мало бути відправленим до Північної Африки, на територію сучасного Марокко.
