Свої особливості мало образотворче мистецтво. Якщо грецька скульптура прославилася насамперед узагальненими образами, які втілювали людську красу, то в Римі значного розвитку набув жанр психологічного скульптурного портрета. Його джерелами були: особливий культ родини (латиною – “фамілії”), предків у римлян, з одного боку, а з другого – нове сприйняття особистості, її ролі в історії. Мистецтво “оживило” історію, залишивши портретну галерею її головних дійових осіб: Помпея Великого, Юлія Цезаря, Цицерона, Октавіана та інших.
Фресковий живопис і мозаїка – реалістичні, з багатою колірною гамою, з передачею об'єму і глибини простору – стали відомі після розкопок міст Помпеї і Геракуланума, знищених під час виверження вулкана Везувій у 79 р. н.е. Ця трагедія, яка принесла загибель людям, зберегла життя творам мистецтва. Розкопки тут розпочали у XVIII ст., вони тривають і зараз. Про живописні портрети дізналися після археологічних знахідок у Фаюмському оазисі в Єгипті, де склався поховальний обряд, що об'єднав східні і західні традиції. На дошках (іноді - тканинах) на восковій основі були написані портрети померлих, які вражають витонченістю, а також точністю передачі не тільки зовнішності, але й внутрішнього світу людини.
Виникнення театрального мистецтва в Римі пов'язане зі святами збору урожаю. Самобутнім римським театральним жанром були міми – побутові комічні сценки, які включали діалоги, спів, музику і танці (своєрідний прообраз сучасної оперети). Пізніше стали ставитися комедії і трагедії за грецьким зразком. Римські актори походили з середовища вільновідпущеників або рабів. Вони займали, як правило, низьке суспільне становище. У Римі вперше виникають професійні акторські трупи і камерні (для невеликої кількості глядачів) театральні вистави.
Великою популярністю в Римі, особливо в період занепаду, користувалися циркові вистави, гладіаторські бої, що свідчило про деградацію театральної культури.
Объяснение: больше не нашла(
Великое переселение народов: событие, изменившее Европу и весь мир. Уже ясно, что подобных «великих переселений» было не одно. Просто это – последнее и потому лучше других нам известно. Было ещё Великое переселение в конце Бронзового века. (13-12 столетия до н.э.). Оно погубило цветущую цивилизацию микенской Греции, Трою, докатилось до Египта, разрушило богатые царства Ближнего Востока.
Какую роль играет слово «великое» в словосочетании «великое переселение народов»? По сути, действительно «великим» оно было только для древнего Рима. В целом, миграции народов в Евразии происходили постоянно, поэтому в рамках континента оно не выделялось чем-то особенным. Если судить с точки зрения масштаба, самым крупным для Евразии была миграция III века до н.э. из восточноевропейских степей в западноевропейские. Исследователи считают, что главными участниками данной миграции были индоевропейские племена, благодаря которым появились культы боевых топоров. Из-за неё этническая картина Европы поменялась.
