Встановлення добросусідських відносин – одне з найважливіших завдань української дипломатії. У 1997 р. був підписаний договір про дружбу, співпрацю і добросусідство з Румунією, що врегулював ряд спірних питань, зокрема територіальних.
Дружні стосунки встановилися з Польщею, Чехією, Словаччиною.
Країни Європейського Союзу
Геополітичне розташування країни обумовлює її об'єднуючу роль між багатьма процесами: центрально-східноєвропейськими, чорноморськими та балтійськими. Тому наша держава прагне грати активну роль на всіх згаданих напрямках. Україна стала однією з провідних країн Організації Чорноморського Економічного Співробітництва (ОЧЕС) , заснованій під час саміту глав країн чорноморського регіону в Ялті, в 1998 р.
Свідченням цього стало проведення у вересні 1999 р. в Ялті Балто-Чорноморського саміту, в якому брали участь представники 22 країн.
Україна прагне активно співпрацювати з Європейським Союзом, вступ до якого є стратегічною метою.
З 1 березня 1998 р. набула чинності Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. З грудня 1996 р. діє план Ради Міністрів ЄС щодо України.
За роки незалежності Україна зробила багато для того, щоб підвищити свій міжнародний авторитет, беручи участь в роботі багатьох міжнародних організацій, і перш за все в ООН. Підтвердженням авторитету країни в цій міжнародній організації стало, зокрема, обрання головою 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН її представника. У 2000-2001 р. Україна була обрана непостійним членом Ради Безпеки ООН. Вона спрямовує свій військовий контингент для участі в миротворчих місіях ООН, зокрема для врегулювання конфлікту в Боснії.
Україна бере активну участь у роботі ЮНЕСКО та інших дочірніх організацій ООН.
У 1992 р. вона стала членом Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) , а в 1995 р. повноправним членом Ради Європи.
Основні завдання зовнішньої політики
утвердження і розвиток України як незалежно-го демократичного держави.
забезпечення стабільності міжнародної політики держави.
збереження територіальної цілісності України та недоторканності кордонів.
включення національного господарства у світову економічну систему
захист прав та інтересів українців за кордоном
Дени́сова пещера (южно-алт. Аю-Таш) — природный и археологический памятник. Расположена в Солонешенском районе Алтайского края России. Денисова пещера является также важным туристическим объектом.В 2008 году в пещере в слое № 11-2 была найдена последняя фаланга мизинца 9-летней девочки (образец Denisova 3), жившей 48—50 тысяч лет назад. Из найденной фаланги удалось извлечь ДНК, последовательности которой позволили установить, что останки принадлежат виду людей, представляющему особую ветвь в эволюции рода Homo, отличному и от неандертальцев, и от современных людей[40]. Этот вид получил название денисовский человек. Статья, посвященная этому открытию, была опубликована в журнале Nature 25 марта 2010 года[41][42]. Denisova 3 была темнокожей и кареглазой девочкой возрастом 7―12 лет[43].Геном девочки Denisova 11[en], жившей 90 тыс. лет назад и найденной в 2012 году[44], на 38,6 % аллелей соответствует неандертальскому геному, а на 42,3 % соответствует денисовскому геному[45]. Мать девочки Denisova 11 принадлежала к популяции, родственной европейскому неандертальцу Vindija 33.19 из хорватской пещеры Виндия. По мтДНК Denisova 11 ближе всего к неандертальцам Chagyrskaya 8 из Чагырской пещеры, Okladnikov 2 из пещеры Окладникова и Les Cottes Z4-1514 из Франции[35]. При этом, судя по геному, у её отца-денисовца тоже в роду был неандертальский предок, который жил от 300 до 600 поколений назад и принадлежал к другой, алтайской популяции неандертальцев (Altai) из Денисовой пещеры, представленной неандертальцем Denisova 5[46]. Ок. 1,2 % ДНК девочки соответствует ДНК Homo sapiens. Предки девочки по материнской линии пришли из Европы примерно за 20 тыс. лет до жизни девочки[47].