ответ:активізувався робітничий рух, перейшовши від економічної до політичної боротьби;
o посилився селянський рух, для придушення якого досить часто використовували війська;
o зросла активність студентської і учнівської молоді, яка протестувала проти обмежень її прав, виступала за соціальну справедливість. У 1901 р. за участь у студентському русі царський уряд віддав у солдати 183 студенти Київського університету. У цьому ж році виступили студенти Львівського університету, які вимагали відкриття українського університету;
- посилився опозиційний рух ліберальної буржуазії, поміщиків, інтелігенції за проведення реформ
Объяснение:
ТАБЛИЦУ САМ НАПИШЕШ
На початку XX ст. український рух у Галичині досяг таких відчутних результатів, що не звертати на нього уваги вже було неможливо. На місці пригнобленої безправної селянської маси виросла свідома своїх політичних інтересів українська нація. Це цілковито змінило співвідношення сил між поляками й українцями в Галичині. Хоча польська еліта і надалі зберігала монополію на владу в краї, українці за рівнем своєї згуртованості й свідомості мали відчутну перевагу над поляками. Така зміна в розстановці сил була явно не на користь поляків. Маючи за собою такий вагомий аргумент, українські провідники розгорнули боротьбу за відвоювання нових політичних прав для українців. Ця боротьба набирала різних форм: передвиборчі кампанії, демонстрації, сутички з поліцією, судові процеси, парламентська діяльність, закулісні переговори, убивства тощо. Політична боротьба поєднувалась із соціальними виступами галицького селянства і робітництва. Водночас українці продовжували наполегливу працю з розбудови національного життя: продовжувала розвиватися мережа освітніх, громадсько- культурних, наукових установ, кооперативів та ін.
Временем тяжких испытаний для балканских народов оказался 1389 год. В этом году турки вторглись в болгарские земли, захватили ряд городов и осадили Никополь, где укрылся царь Шишман. Болгарский царь вынужден был сдаться на милость победителей. Затем он признал себя вассалом султана. В этот момент сербский князь Лазар собрал большое войско, намереваясь предупредить вторжение турецкой армии в Сербию. Лазар надеялся на успех, помня о том, что за два года до этого его войскам удалось при поддержке отрядов боснийцев нанести туркам поражение в битве при Плочнике. Но надеждам этим не суждено было сбыться.
В июне 1389 г. Мурад I во главе огромной армии вступил на сербские земли. Пройдя через труднодоступное Ихтиманское ущелье, турки достигли реки Моравы, перешли ее вброд и заняли позиции на Косовом поле — равнине, находившейся на границе Боснии, Сербии и Албании и называвшейся еще Дроздовой долиной. Войскам Мурада I здесь противостояла союзная армия, главные силы которой составляли соединения сербов и боснийцев. Их поддерживали небольшие отряды албанцев и герцеговинцев, а также поляков и венгров. Сражение произошло 15 июня 1389 г. Первыми кинулись в атаку янычары. Затем началась жестокая битва.
оборона Шипки в русско-турецкой войне