Іван Самойлович Іван Самойлович1672-1687
Правління 1672-1687
Обрання 17 червня 1672
Попередник Дем'ян Многогрішний
Наступник Іван Мазепа
Біографічні дані
Дата народження невідомо
Ходорків
Дата смерті 1690
Тобольськ
Дружина Марія Іванівна Голуб
Діти Семен, Григорій, Яків, Параска, Анастасія
Династія Самойловичі
Батько Самійло
Іван Самойлович був сином священика. Він отримав добру освіту і пішов у козаччину. Завдяки освіті він незабаром отримав чин сотника у Гадяцькому полку й перебував у м. Веприку. Потім у званні військового товариша він став чернігівським наказним полковником.
Самойлович перейшов на бік гетьмана Брюховецького, а після його смерті приєднався до прихильників промосковської орієнтації й був обраний генеральним суддею. Після відставки Многогрішного, Самойловича у 1672 році було обрано гетьманом Лівобережної України на раді у Конотопі. У 1674 році Самойлович почав війну з Дорошенком і у Переяславі противники Дорошенка проголосили його гетьманом Правобережної України. Самойлович вів постійні війни з турками й татарами за Правобережжя. У 1677 році Туреччина проголосила гетьманом Правобережної України Ю. Хмельниченка. Хоча турецьке військо було зупинене та відігнане силами Самойловича та Ромодановського під Чигирином, але 1678 року воно знов прийшло під Чигирин. Місто було спалене, але 5 серпня 1678 року турків все ж таки було розгромлено. Перемога козаків, одначе, не дала вагомого зиску.
Треба зазначити, що Самойловича не шанували в Україні за його пиху та ненаситну жадобу. “Спершу ця людина була до всіх ласкава й покірна, — писав про Самойловича його сучасник, — але коли він закріпився у своїй владі й розбагатів, то став гордим та зухвалим”. Підчас війни з турками вороги Самойловича, у тому числі Мазепа, обвинуватили його в ігноруванні наказів Голіцина, який був головнокомандувачем московського війська, й саме тим фактом пояснювали невдачі кампанії. Голіцин скористався з цього, щоб реабілітувати себе. Внаслідок цих інтриг, а також і з об'єктивних обставин Самойловича у 1687 році було знято з посади гетьмана та відправлено у вигнання спершу до Орла, а потім до Тобольська, де він і помер у 1690 році.
Іван Мазепа
1639 – 1709
Гетьман Війська Запорозького, Голова козацької держави. Належав до родини відомої правобережної української шляхти.
Іван Мазепа став першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву упродовж майже 22 років. Це був період економічного піднесення України-Гетьманщини, піднесення церковно-релігійного життя та культури.
На початку XVIII століття, в умовах Північної війни (1700—1721), гетьман Іван Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави.
Освічена людина, Мазепа знав кілька іноземних мов, опікувався навчальними Закладами, сприяв книговидавництву. Коштом Івана Мазепи було збудовано, реставровано та оздоблено велику кiлькicть церковних та громадських споруд.
Князь Священої Римської імперії Іван Мазепа, світліший Гетьман та правитель України, полководець, дипломат і державний діяч був непересічною особистістю, яку оспівували відомі митці - Вольтер, Пушкин, Байрон, Ліст.
Классовые национальные и религиозные противоречия вызвали массовые выступления населения Украины и Белоруссии, которые по Люблинской унии 1569 года были присоединены к Польше. Население Украины, возглавляемое казачеством, неоднократно поднималось на борьбу с поляками. В 1648 году началось новое выступление, которое возглавил Богдан Хмельницкий. Вынужденная некоторое время оставаться в стороне, Россия лишь в 1653 году на Земском соборе приняла решение о воссоединении Украины с Россией. На Украину была отправлена делегация, которую возглавил боярин Бутурлин. 8 января 1654 года, собранная в городе Переяславле Рада (совет) высказалась за вхождение Украины в состав России (следует отметить, однако, что в состав России вошла лишь Левобережная Украина) .
В XVII веке продолжался процесс освоения Сибири. К 1620 году в Западной Сибири были основаны города Березов, Верхотурье, Нарым, Туруханск, Томск, Красноярск. В 1632 году основан Якутский острог. К 1640 году русские первопроходцы оказались в Забайкалье. Были построены города Нижнеудинск, Иркутск, Селен-гинск. Экспедиция Ивана Москвина (1639 год) вышла к Тихому океану. Дальнейшие экспедиции Семена Дежнева, Василия Пояркова, Ерофея Хабарова значительно расширили представления русских людей о Сибири.