М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Емсимася
Емсимася
21.05.2023 16:43 •  История

Невелике повідомлення про отто фон бісмарка

👇
Ответ:
Vitalik200220
Vitalik200220
21.05.2023
На відмінну від обов'язкового для сільської знаті навчання в кадетському корпусі, за наполяганням матері 1821 року шестирічного Бісмарка було відправлено до інтернату Пламана в Берлін. Цей інтернат, до якого прагнули відправити своїх дітей високопосадовці, було засновано в дусі Йоганна Генріха Песталоцці. На час навчання Бісмарка епоха реформ вже давно завершилась, а виховання спиралось на муштруванні та німецькому націоналізмі. Перехід від дитячих ігор у рідному селі до життя в інтернаті з суворою дисципліною та примусом дався Бісмарку надзвичайно важко. У цей час чітко виявилось його небажання підкорятись авторитету[3].
4,4(83 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Naymchim
Naymchim
21.05.2023
Архантропы (питекантропы, древнейшие люди, протерантропы) - представители одной из стадий эволюции человека. Для исследователей, признающих стадию "предшественника человека" и не вводящих этого предшественника в состав семейства гоминид, архантропы выступают как вторая стадия эволюции человека или первая в эволюции собственно гоминид (Якимов, 1977).



Рис. 17. Реконструкции:

1 - женщина-синантроп,

2 - питекантроп

Таксономическое положение представителей стадиальной группы архантропов описывается различным образом (Бунак, 1966).

Обобщенная морфологическая характеристика архантропов дается в целом ряде работ. Мы остановимся на их диагнозе, приводимом Кларком (1968). Диагноз включает такое сочетание признаков: объем мозговой коробки, равный примерно 1000 см3, заметное уплощение черепного свода, небольшая выпуклость лба, массивные надглазничные валики, заглазничное сужение черепа, продольный гребень, толстостенность, плоские носовые кости, тяжелая нижняя челюсть без подбородка, клыки, иногда выступающие и смыкающиеся с зубным промежутком другой челюсти, ряд структурных особенностей зубов и т. д. Кости конечностей не отличаются от костей Homo sapiens.

Более обобщенная характеристика древнейших людей принадлежит Я. Я. Рогинскому (1963): "Двуногое хождение уже было усвоено древнейшими людьми, между тем как форма их черепа и строение лицевого скелета сохраняли много обезьяньих черт: объем мозговой полости был значительно меньше, чем у современного человека, зубы также имели некоторые признаки, характерные для высших обезьян".

Архантропы более чем палеоантропы отражают в своем морфологическом статусе "промежуточность" между человеком и обезьяной, сочетая значительное число черт сходства с антропоидами и признаки отличия всех гоминид от них. Объяснением этого может быть неравномерность морфологической эволюции признаков, органов и их систем, что придает каждой стадии эволюции человека свой характерный морфологический облик.

Прогресс в развитии человеческой руки и стопы на стадии архантропа из - за отсутствия находок можно пока лишь предполагать, используя знание морфологии предшествующей и последующей в эволюции форм. Если стопа питекантропов вполне сформировалась, то кисть по своей структуре, видимо, была отлична от современной, что несколько сковывало движение больших пальцев (Хрисанфова, 1967).
4,6(88 оценок)
Ответ:
Korolev776
Korolev776
21.05.2023

Відповідь:

Столипінська реформа (Столипінська аграрна реформа) — низка законодавчих актів, написаних задля перерозподілу селянської земельної площі в Російській імперії та задля підвищення продуктивності сільського господарства.

Назва походить від одного з її ініціаторів і головного реалізатора — голови Ради Міністрів Петра Столипіна. Столипінська реформа безпосередньо пов'язана з революційними подіями 1905 року та невдачами імперського уряду задовільно розв'язати аграрне питання (див. ЕУ І, стор. 1 042). Основними законодавчими актами реформи були: указ від 9 (22) листопада 1906 року «Про доповнення деяких постанов діючих законів, які стосуються селянського землеволодіння і землекористування» і ухвалений на його підставі Державною Думою закон від 14 (27) червня 1910 року.

За цими законами скасувалися обов'язкові форми земельної общини і кожному селянинові надавалося право вийти з неї й виділити свою землю у повну власність. Він мав також право вимагати виділення землі в одному масиві — «відрубі», до якого міг приєднати свою садибну землю і перенести сюди будівлі, утворюючи т. ч. «хутір». Селяни користувалися до Селянського поземельного банку, який кредитував купівлю землі і допомагав створити хутірні і відрубні (польовий наділ без садиби) господарства.

Останнім актом Столипінської реформи був закон 29. 5. (11. 6.) 1911 про землеустрій, який встановлював порядок праці землевпорядних комісій (губернських, повітових і волосних, створених ще указом від 4(17) березня 1906 . Протягом 1920—1921 в Казахстані (26 % всіх общинників) з 16,9 млн десятин землі (15 % всього общинного землеволодіння).

В Україні процес виходу з громад пішов ще далі, при чому він був нерівномірний, бо общини майже не було на Правобережжі й Полтавщині, натомість вона переважала у степу й на Харківщині. Але й тут общинне землекористування було переважно лише формальним, бо поодинокі господарства користувалися землею на правах подвірного землеволодіння, тобто власником землі вважався весь двір; її, права, не можна було продати, але можна було ділити між спадкоємцями двору.

Пояснення:

4,5(40 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ