Представник династії Романових. Був проголошений царем в 10-річному віці, став правити самостійно з 1689 року. Формальним співправителем Петра був його брат Іван (до своєї смерті в 1696 році).
З юних років виявляючи інтерес до наук і закордонному життя, Петро першим з російських царів здійснив тривалу подорож до країн Західної Європи. Після повернення з нього, в 1698 році, Петро розгорнув масштабні реформироссійского держави і суспільного укладу. Одним з головних досягнень Петра стало рішення поставленої в XVI столітті завдання: розширення територій Росії в Прибалтійському регіоні після перемоги у Великій Північній війні, що дозволило йому прийняти в 1721 році титул російського імператора.
В історичній науці і в громадській думці з кінця XVIII століття по теперішній час присутні діаметрально протилежні оцінки як особистості Петра I, так і його ролі в історії Россіі. В офіційній російській історіографії Петра було прийнято вважати одним з найбільш видатних державних діячів, що визначив напрямок розвитку Росії в XVIII столітті. Однак багато істориків, в тому числі Микола Карамзін, Василь Ключевський, Павло Мілюков та інші, висловлювали різко критичні оцінки.
Він провів дуже багато реформ .
Він змінив управління державою :Боярську думу змінив на сенат .Громізну й неефективну систему приказів замінили на 12 колегій .
Була проведена міська реформа , за якою містам надавалося право обирати власні органи управління .
Країна була поділена на провінції та губернії .
Досить широкими були заходи Петра в економіці .
Після поїздки до Європи Петро усвідомив , що праця кріпаків економічно не вигідна .Але відібрати безкоштовну робочу силу у дворян , які були опорою трону , цар не міг і не хотів
Усі свої реформи цар будував на нещадний експлуатації простого народу .
Була введена "подушна подать" –податок з кожної особи , який сплачували навіть ковпаки .
Построїв свій флот і армію .
Петро не усінув основну перешкоду мануфактурі і економіці – кріпацтво .
Росія перетворилася на сильну європейську країну .
за полгода своего активного правления петр 3 издал значительное количество законодательных актов, которые впоследствии послужили для правления екатерины 2. особого внимания среди них заслуживают манифест о вольности дворянской от 18 февраля 1762 года ( обязательной военной службы для дворян), указ о начале секуляризации церковных земель, законодательные акты о создании государственного банка и о свободе внешней торговли. кроме того, пётр iii издал указ, согласно которому убийство помещиком крестьянина предусматривало в качестве наказания пожизненную ссылку.
как важный либеральный шаг в деятельности петра 3 оценивают ликвидацию тайной канцелярии, действовавшей ещё со времён правления петра 1. к положительным сторонам его политики можно отнести также веротерпимость. пётр 3 прекратил преследования старообрядцев и планировал реформировать православную церковь по протестантским канонам.
однако на деле внутренняя политика императора вызывала массу недовольства у общественности. пётр 3 пренебрежительно относился к духовенству, оскорблял своими указами синод, закрывал церкви, чем вызвал возмущение народных масс.
в армии император стремился последовательно внедрять порядки, что не прибавило ему популярности в рядах гвардейцев и настроило против него дворянство.