Селянська реформа 1861 р. в Росії та її здійснення вУкраїні.Аграрна реформа 1848 р. в Австрійській імперії і вЗахідній УкраїніПочаток індустріалізації в Україні.Промисловий розвиток західноукраїнських земель.Столипінська аграрна реформа та її здійснення в Україні.У кінці XVIII ст. українські землі були вкотре поділені і опинилися під владою Російської та Австрійської імперій, у складі яких вони перебували впродовж XIX - на початку XX ст. Становище українських земель на поч. XIX ст. було важким. І російські, і австрійські володарі розглядали Україну як колоніальний сировинний придаток до промислове розвинутих центральних районів своєї імперії. Промисловість на окраїнах розвивалася вкрай повільно. Панщина, кріпосне право та інші форми експлуатації селянства гальмували розвиток промисловості, сільського господарства та внутрішнього ринку.У цей же час в країнах Західної Європи відбувається промислова революція, яка не могла не позначитися на ході економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи, в т. ч. й України. На землях Лівобережної та Слобідської України успішно розвивається землеробство, основою якого були дрібні та середні поміщицькі господарства. На Правобережжі високу ефективність господарювання демонструють великі магнатські маєтки, які спеціалізувалися на вирощуванні зернових, буряків. Найуспішніше розвиваються господарства Степової України, де більшість землі перебувала в руках українських селян, а також колоністів-німців, сербів, болгар, євреїв, вірменів, греків та ін. У цьому регіоні успішно розвивалося також поміщицьке тваринництво, особливо конярство, вівчарство. З українських земель розпочався вивіз худоби та інших продуктів сільського господарства.Величезні прибутки поміщикам, особливо Правобережної України, давало ґуральництво та цукроваріння, які були на той час дуже «модним» промислом. Важливе місце у промисловості України займало сукновиробництво, другорядне - залізоробна, скляна, паперова, кам'яновугільна та деякі інші галузі, Характерною рисою господарства першої половини XIX ст. була його раціоналізація, що свідчило про народження нової епохи - епохи індустріалізаціїПромисловий переворот в Україні.Промисловий переворот започаткував епоху індустріалізації. Його перший етап відбувся у 20-40-их рр. XIX ст. Незважаючи на панування кріпосництва в аграрній сфері та деякі інші перешкоди на шляху до економічного зростання, у першій третині XIX ст. мануфактурне виробництво досягло значних успіхів. Зростала кількість мануфактур, число найманих робітників. Почали використовуватися механічні робочі машини, зросло зацікавлення поміщиків, купців у збільшенні виробництва.Промисловий переворот в Україні почався у харчовій галузі промисловості. У 20-их роках з'явилися перші парові ґуральні. Парова техніка прискорила виробничі процеси, збільшила вихід горілки з одиниці сировини.У цей же час виникає цукрова промисловість. Перший цукровий завод збудував польський поміщик граф І.Понятовський у 1824 р. в с. Трощин Канівського повіту Промисловці та фабриканти також були проти кріпосництва, яке перешкоджало вільному розвитку торгівлі і промисловості. Твори Т.Шевченка, Марка Вовчка були суцільним звинуваченням проти кріпацької неволі.У 1857 р. почали створюватися особливі губернаторські комітети для розроблення програми селянської реформи. У наступному році цар створив Головний комітет, при якому діяла Редакційна комісія, що займалася зведенням усіх пропонованих проектів. У комісію входили і брали активну участь у її роботі українські поміщики з Чернігівщини Василь Тарновський та Григорій Ґалаґан. Проект аграрної реформи прийнято Державною радою Росії. На його підставі Редакційна комісія підготувала «Положення», яке цар Олександр II підписав 19 лютого 1861 р.
Поражение: 1.После подписания перемирия царь Болгарии Фердинанд I отрёкся от престола и бежал из страны. 2. Также после подписания мира Болгария была оккупирована странами Антанты. 3. Болгарии не удалось вернуть территории, утраченные после Второй Балканской войны, и более того, после поражения она потеряла часть своей собственной. 4. Болгария потеряла большую часть своей армии, также было много жертв среди обычных людей. 5.В стране зародились идеи реваншизма, из-за которых Болгария впоследствии выступила на стороне стран Оси во Второй мировой войне. 6. По условия мирного договора с Антантой Болгария теряла 11000 км своей территории. 7. Западная Фракия передавалась Греции, в результате чего Болгария потеряла выход к Эгейскому морю. 8.Численность армии ограничивалась договором в 20 тыс. солдат, военно-морской флот был сокращён до 10 кораблей. 9.Болгарии запрещалось иметь авиацию и тяжёлое вооружение. 10.На Болгарию возлагалась выплата контрибуций. В течение 37 лет страна должна была выплатить союзникам 2,25 млрд золотых франков. Победа: 1. Болгария первая страна Центрального блока, которая вышла из войны, что быстрее начать восстанавливать внутренне положение страны. 2. После первой мировой войны во многих странах произошла революция, но Болгарии удалось этого избежать. 3. После подписания мира Болгария была под надежной защитой Антанты, не было угрозы нового нападения. 4.Благодаря правильному решению вовремя выйти из войны, Болгария потеряла гораздо меньше, чем могла бы.
Больше фактов не могу предоставить( Болгария всё-таки проиграла...
Предыдущая страница История Средних веков Следующая страница
§ 1.3. Германские королевства Постепенно германские племена оседали на территории Западной Римской империи. В 418 году вестготы основали в южной Галлии первое германское королевство со столицей в Тулузе. Позже они захватили и Пиренейский полуостров. Одно за другим возникали всё новые королевства: вандалов в Северной Африке, англов и саксов в Британии, бургундов и франков в Галлии, остготов в Италии.
Найдите на карте (§ 1.1) указанные королевства. Племена остготов вторглись в Италию. Их вождь Теодорих, убив в 493 году Одоакра, захватил власть над страной. Потомки назвали Теодориха Великим, и это действительно был незаурядный правитель. Ему удалось более чем на 30 лет установить мир на многострадальной земле Италии. Теодорих понимал, что остготы смогут удержать свою власть над Италией только в том случае, если будут жить в мире и согласии с покорённым населением. Король выказывал почтение римским законам и обычаям, приблизил к себе многих знатных римлян, отстраивал полуразрушенный Рим и особенно свою столицу - Равенну. Готские застёжки для плаща
Готские застёжки для плаща
Правление остготов в Италии оказалось недолгим. Недоверие и подозрительность между ними и римлянами так и не исчезли. Немалую роль в этом сыграла религиозная рознь. Хотя остготы, как и римляне, были христианами, они приняли христианство в форме арианства — учения священника Ария, осуждённого официальной церковью, так что вера скорее разделяла, чем объединяла их.
Дворец Теодориха в Равенне
Дворец Теодориха в Равенне. Мозаика VI в.
В VI веке королевство остготов пало под ударами Византии — наследницы Восточной Римской империи. Но и её владычество продлилось недолго: в том же VI веке на Италию с севера обрушилось очередное нашествие германцев. Их назвали лангобардами — «длиннобородыми», и область Ломбардия на севере Италии именно от них получила своё название.
Мавзолей Теодориха в Равенне
Мавзолей Теодориха в Равенне. VI в.
Все германские королевства, возникшие на развалинах Западной Римской империи, имели некоторые общие черты. Они возникли в результате попыток германцев, прежде не знавших государства, при к новым условиям жизни на завоёванных землях, закрепить на них свою власть. С этой целью короли охотно использовали сохранившиеся римские традиции. Однако их власть была сильно ограничена древними обычаями германцев. Германские королевства оказались сравнительно непрочными, почти все они пали под ударами завоевателей. По-настоящему долгая жизнь была уготована только Франкскому королевству.