Відповідь:
ІІ та IV Думи
З червня 1907 р. Микола II видав новий виборчий закон, який забезпечував цілковиту перевагу в новому складі Думи поміщикам і представникам буржуазії. У III і IV Думах офіційно українських фракцій не було. Причиною цього став антидемократичний виборчий закон, прийнятий урядом П. Столипіна, репресивна політика центральної та місцевої адміністрації щодо всіх демократичних, національних партій, тиск на виборців під час голосування. Серед депутатського корпусу 29 депутатів чітко позиціонували себе як захисники національних інтересів України. Однак такої кількості виявилося замало для створення у Державній Думі самостійної української фракції.
Однак, існувала неформальна група українських депутатів. А на засіданнях III і IV Дум обговорювалися питання про українську мову і виділення Холмщини в окрему російську губернію. В III Думу за підписом 37 депутатів було подано законопроект про запровадження української мови у початковій школі паралельно з російською, видання підручників та книжок з урахуванням українських умов, використання української мови в сільських судах. Проте він не був прийнятий. У лютому 1914 р. у доповіді міністру внутрішніх справ полтавський губернатор Багговут рекомендував залучати в українських губерніях на посади вчителів, інспекторів, ректорів, священиків тільки великоросів; звільняти з посади усякого вчителя, який виявляє прихильність до українського; субсидувати газети в Києві, Харкові, Полтаві, Катеринославі для боротьби проти українців; викорінювати використання назв «Україна», «український», доводити, що «Україна» — це окраїна держави в минулі часи тощо.
Для посилення антипольської та антиукраїнської політики III Дума прийняла закон про виділення Холмщини. Ним передбачалось територію з українським населенням відокремити в губернію. На думку авторів проекту, цей крок підривав польський вплив і полегшував асиміляторську політику російського уряду щодо українців.
В Четвертій Думі існувала група українських депутатів, одним з лобістів якої був Михайло Родзянко. На захист українців виступили представники різних політичних сил, зокрема конституційний демократ П. Милюков, трудовик В. Дзюбинський, соціал-демократ Г. Петровський. Було порушене питання про автономію України, яке здобуло підтримку з боку відомих політичних діячів, депутатів О. Керенського, П. Милюкова, Г. Петровського, А. Шингарьова. Професор С. Іванов вимагав заснування українознавчих кафедр в університетах, а єпископ Никон — введення української мови у школах.
Тауке сумел преодолеть распри аристократов, объединить народ, значительно подняв удельный вес ханской власти. Тауке привел в норму политическую и экономическую обстановку в своем государстве, наладил добрососедские отношения — с соседними государствами
Казахское ханство сумело окрепнуть при хане Тауке, который на исходе XYII и в начале XYIII веков, удачно объединив свои силы с силами кыргыз и каракалпаков
в 1680 году джунгары бесчинствовали на юге Казахстана, лишь один Туркестан, защищаемый Таукеханом, остался нетронутым. Но целиком пресечь агрессию ойратов он был не в силах
Рассвет Ассирийского государства пришелся на 930-600 года до н.э. Это за сотни лет до легендарной римской армии! Успех ассирийцев заключался во взаимодействии разных родов войск: ударной силой были колесницы, позади которых размещались всадники. Пехота строилась обычно в 3 шеренги. Лучники сражались или впереди, под прикрытием щитоносцев, или в задней шеренге, когда первые 2 шеренги копьеносцев нагибались или становитесь на колено, чтобы лучники могли через них стрелять. В задачу конницы входило и преследование разбитого противника. Причина успеха ассирийцев заключалась ещё и в серьёзной боевой подготовке войск, в чём они также предвосхитили римлян.
1. Виды войск: легкий воин, тяжелый воин, колесница, инженерные войска и флот.
2. Вооружение: топоры, кинжалы, мечи, булавы, луки и копья.
3. Снаряжение: щиты, шлемы, одежда из ткани или кожи. Нет наручей и поножен.
4. Набор армии проходил из преимущественно из ополчения, а не из наемников. Далее, думаю, классика: физические нагрузки, тренировки.