Відповідь:
1. Мінойську цивілізацію відкрив у 1900 році археолог Артур Еванс. Ахейську цивілізацію у 1870 році розкопав та дослідив Г.Шліман.
2. Часом розквіту Ахейської цивілізації можна вважати XV—XIII ст. до н.е. У цей час зона її поширення охоплювала весь Пелопоннес, Центральну Греці ю (Атику, Беотію, Фокиду), значну частину Північної Греції (Фессалію), а також багато островів Егейського моря. Основними центрами мікенської культури, як і на Криті, були палаци. Майже всі мікенські палаци були укріплені і являли собою справжні цитаделі, що нагадували своїм зовнішнім виглядом замки середньовічних феодалів. Усередині палаців стіни прикрашали фрески; обов'язковими елементами благоустрою були ванні кімнати, водопровід і каналізаційні системи. У невеликих кімнатах зберігався архів (у "Палаці Нестора" архів налічував понад 1000 глиняних табличок, написаних знаками лінійного складового письма). З табличок стало відомо, що на той час у Греції вже існувало рабство. Значна частина документів стосується обліку праці ремісників, серед яких — представники різних професій; ковалі, муляри, кравці, теслі, гончарі, зброярі, золотих справ майстри й навіть парфумери. Добре розвинутий державний бюрократичний апарат забезпечував як облік, так і розподіл продуктів праці. На чолі палацової держави стояв ванак, тобто пан, володар. До кола вищої знаті, що оточувала ванака, належали жреці головних храмів держави й вищі військові чини. Землероби й ремісники були політично безправними й не брали ніякої участі в управлінні державою.
Занепад Ахейської цивілізації. Наприкінці ХНІ ст. до н.е. племінні народи всього північно-балканського регіону через якісь невідомі для нас причини почали мігрувати. Величезна маса варварських племен знялася з насиджених місць і рушила на південь, у багаті й розвинуті області Середньої Греції, Пелопоннесу, а також у Малу Азію. На своєму шляху прибульці захопили й зруйнували величезну кількість мікенських поселень. Таким чином, на межі ХШ-ХП ст. до н.е. мікенська цивілізація зазнала страшного удару, після якого вже не змогла відновитися.
У цей же період гається масова еміграція зі східних територій бал папської Греції в Малу Азію і на прилеглі острови. У результаті цих переміщень на західному узбережжі Малої Азії, на островах Лесбос, Хіос, Самое, Родос та ін. виникла велика кількість нових поселень, серед яких найбільшими були еолітська Смірна, іонійські міста Колофон, Ефес, Мілет, дорійський Галікарнас.
Відповідь:
1. Мінойську цивілізацію відкрив у 1900 році археолог Артур Еванс. Ахейську цивілізацію у 1870 році розкопав та дослідив Г.Шліман.
2. Часом розквіту Ахейської цивілізації можна вважати XV—XIII ст. до н.е. У цей час зона її поширення охоплювала весь Пелопоннес, Центральну Греці ю (Атику, Беотію, Фокиду), значну частину Північної Греції (Фессалію), а також багато островів Егейського моря. Основними центрами мікенської культури, як і на Криті, були палаци. Майже всі мікенські палаци були укріплені і являли собою справжні цитаделі, що нагадували своїм зовнішнім виглядом замки середньовічних феодалів. Усередині палаців стіни прикрашали фрески; обов'язковими елементами благоустрою були ванні кімнати, водопровід і каналізаційні системи. У невеликих кімнатах зберігався архів (у "Палаці Нестора" архів налічував понад 1000 глиняних табличок, написаних знаками лінійного складового письма). З табличок стало відомо, що на той час у Греції вже існувало рабство. Значна частина документів стосується обліку праці ремісників, серед яких — представники різних професій; ковалі, муляри, кравці, теслі, гончарі, зброярі, золотих справ майстри й навіть парфумери. Добре розвинутий державний бюрократичний апарат забезпечував як облік, так і розподіл продуктів праці. На чолі палацової держави стояв ванак, тобто пан, володар. До кола вищої знаті, що оточувала ванака, належали жреці головних храмів держави й вищі військові чини. Землероби й ремісники були політично безправними й не брали ніякої участі в управлінні державою.
Занепад Ахейської цивілізації. Наприкінці ХНІ ст. до н.е. племінні народи всього північно-балканського регіону через якісь невідомі для нас причини почали мігрувати. Величезна маса варварських племен знялася з насиджених місць і рушила на південь, у багаті й розвинуті області Середньої Греції, Пелопоннесу, а також у Малу Азію. На своєму шляху прибульці захопили й зруйнували величезну кількість мікенських поселень. Таким чином, на межі ХШ-ХП ст. до н.е. мікенська цивілізація зазнала страшного удару, після якого вже не змогла відновитися.
У цей же період гається масова еміграція зі східних територій бал папської Греції в Малу Азію і на прилеглі острови. У результаті цих переміщень на західному узбережжі Малої Азії, на островах Лесбос, Хіос, Самое, Родос та ін. виникла велика кількість нових поселень, серед яких найбільшими були еолітська Смірна, іонійські міста Колофон, Ефес, Мілет, дорійський Галікарнас.
повседневная жизнь в старой индии
в деревне
в древней индии, как и сегодня, большая часть населения проживала в сельской местности. это может показаться странным, но сами деревни не слишком изменились с тех времен. однако сильно изменилась окружающая среда, в которой они расположены. в древности пища деревенских жителей была довольно простой и мало отличалась от сегодняшней. блюда обычно делали из мяса и овощей, сдабривали специями, а на гарнир готовили жареный, пропаренный или вареный рис. значительную часть территории индии покрывали густые и труднопроходимые джунгли. а сегодня эти джунгли сильно поредели, потому что их , чтобы освободить землю под посевы, а также для заготовки дров. типичная деревня того времени была обнесена прямоугольной стеной или частоколом для защиты от мародеров и грабителей, с одной стороны, а с другой – от диких зверей: тигров, львов и слонов, которые во множестве водились в близлежащих лесах. в стене было проделано четверо больших ворот и четверо – размером поменьше. большие запирались при большой деревянной решетки, которая закрывала проход через ворота. через этот проход вечером загонялся деревенский скот, возвращавшийся с выпаса.
здания располагались в правильном порядке; хотя если деревня была маленькой, то все дома группировались вокруг пруда или водоема, в тени деревьев. они различались размером и формой, в зависимости от достатка их владельца, но в основном это были одноэтажные домики с полом из хорошо уплотненного грунта, стены которых были выложены из затвердевшей грязи и покрыты снаружи смесью из извести, грунта и коровьего навоза (который, как считалось, обладает очищающими свойствами). в доме, как правило, было только одно небольшое окно, закрытое деревянной решеткой. крышу делали из листьев и тростника, иногда покрывали своего рода циновкой, сплетенной из длинной травы, которая крепилась к бамбуковой основе. с крыши порой ниспадали длинные вьющиеся растения, закрывающие стены. внутри помещение разделено было на комнаты бамбуковыми занавесками, прикрепленными к крыше. обычно дом состоял из спальни, которая выходила на север, кладовой, а также комнаты для приема посетителей.
обстановка была самой простой. находившаяся в спальне кровать представляла собой деревянную или бамбуковую основу на четырех ножках, внутри которой находилась решетка, сплетенная из веревок и травы, накрытая либо циновкой, либо тонким одеялом. в комнате не было ни стульев, ни сидений, обычно все сидели на полу. стол заменяло плетеное, выполненное из тростника изделие, напоминавшее по форме песочные часы. в кухне и кладовой в глиняных и медных горшках и кувшинах хранились запасы. самыми важными и наиболее часто встречающимися были масло, перец, специи и мед. большие кувшины ставили друг на дружку так, чтобы верхний служил крышкой нижнему. кувшины и горшки поменьше связывали вместе и подвешивали к крыше. эта посуда использовалась только для хранения продуктов и готовки, но не для еды. в качестве тарелок использовали большие листья, поскольку считалось, что есть с тарелки можно только один раз. поэтому, если получалось так, что кто-то ел из глиняной посуды, сразу после этого ее немедленно выбрасывали. согласно предписаниям священного закона, посуду для еды можно употреблять лишь один раз, и этому правилу старались строго следовать.