Відповідь:
1) Империя, которая по замыслу своего создателя должна была просуществовать на протяжении десяти тысяч поколений, нуждалась в крепкой армии и надежной защите границ. Одной из мер по укреплению обороно нового государства стало строительство Великой Китайской стены, и поныне главной достопримечательности Китая. Кое-какие укрепления вдоль северных границ Поднебесной остались от Вэй, Янь, Чжао и других царств. На их основе была сооружена сплошная полоса защитных стен огромной протяженности. По устройству Великая Китайская стена представляла собой земляной вал, покрытый сверху камнем. Высота фортификации доходила до 16 метров, толщина вверху и внизу — до пяти и восьми метров соответственно. На постройке колоссальной системы оборонительных сооружений задействовали огромное количество народа. С этой армией строителей могло сравниться разве что число строителей гробницы Цинь Шихуанди, ставшей особенно известной в наше время после находки знаменитой Терракотовой армии, состоящей из почти 9000 глиняных воинов в натуральную величину. Основой обороны выступали мощные двухуровневые башни. Типичный гарнизон состоял из 145 воинов, вооруженных мечами, щитами, арбалетами и луками трех типов. Боекомплект каждого лучника состоял из полутора сотен стрел с наконечниками из бронзы. Защитники пограничных рубежей селились рядом со стеной вместе с семьями и в свободное от несения службы время занимались земледелием. Для связи использовались сигнальные костры и ракеты, в каждом подразделении имелись конные посыльные для передачи важных сообщений. Цинь Шихуанди создал мощную армию, но снабжение военных подразделений, разбросанных по огромной территории империи, нередко представляло проблему. При Ин Чжэне прорыли большие каналы, однако военные перевозки водным путем так и не нашли широкого применения. Основным тягловым составом остались медленно передвигавшиеся волы. Не было в должной мере оценено величайшее изобретение того времени — порох. Его активно применяли при проведении праздничных фейерверков, но в армии использование пороха свелось только к сигнальным ракетам. Еще один серьезный недостаток — отсутствие военной разведки. В циньской армии больше полагались на шпионаж и усиленное охранение подразделений как на марше, так и на привалах. При Цинь Шихуанди в Китае существовала воинская повинность, хотя для некоторых категорий граждан служба фактически была бе Обычно же мужчины служили два года, из которых один год приходился на обучение воинскому делу, а один — на несение гарнизонной службы. Демобилизованные по месяцу в год служили в местном ополчении.
Пояснення:
2)Найбільш давнім періодом китайської цивілізації вважається епоха існування ранньої рабовласницької держави Шань, яка склалася на межі XV-XIV ст. до н. е. у долині ріки Хуанхе. У XII ст. до н. е. китайські племена з долини ріки Вей завоювали цю державу і дали їй особливу назву – Інь, а своєму царству – Чжоу. Воно існувало до VIII ст. до н. е. і роз’єдналося на п’ять незалежних князівств. Цей період розпаду першої централізованої держави Китаю тривав до III ст. до н. е.
За цей період китайці удосконалили примітивне ідеографічне письмо і перетворили його в ієрогліфічну каліграфію, а також склали місячний календар. Але особливого розвитку китайська культура досягла з часу перетворення Китаю в кінці III ст. до н. е. у єдину могутню імперію – с початку періоду династії Цинь, а потім династії Хань (остання існувала до 220 р. н. е.
(можеш дещо добавити чи забрати,але це оптимальна відповідь на питання)
Объяснение:
Отже, від року 1199 розпочато нову сторінку не лише в житті волинського князя – у пам’яті нащадків самодержця всієї Русі, а й в історії українських земель. Адже тим роком дослідники позначають народження Галицько-Волинської держави.
Столицею об’єднаного князівства Роман обрав Галич, вважаючи за найголовніше завдання подолати опір галицького боярства.
До планів Романа Мстиславича належало також поширення влади на решту українських земель.
Року 1202 відбулася його сутичка із київським князем Рюриком Ростиславичем, унаслідок якої останній зрікся київського столу.
Не маючи наміру самому княжити в Києві, Роман посадив там, за припущенням одних дослідників, близького собі Ігоря Ярославича, на думку інших – свого намісника.
Втім, справжнім володарем Київського та й підлеглого йому Переяславського князівства був галицько-волинський князь.
Ту його владу підтверджують численні походи проти половців, організовані для захисту Переяславщини та Київщини.
З-поміж причин, які кликали Романа до Галича, дослідники називають не тільки непевність князя у галицьких боярах.
Багато важила для Романа Мстиславича участь у європейських подіях. Так він брав активну участь у міжусобній боротьбі польських князів, а у 1205 р. був втягнутий, як припускають історики, у протистояння німецьких династій Гогенштауфенів і Вельфів.
Маючи зобов’язання щодо Гогенштауфенів, галицько-волинський володар пішов походом через Польщу до Саксонії.
Проте його просуванню перешкодили колишні союзники – польські князі Лешко Білий та Конрад. У бою під Завихостом на Віслі 19 червня 1205 р. Роман загинув.
Створення Галицько-Волинського князівства на чолі з «самодержцем усієї Русі» Романом Мстиславичем стало важливим етапом в історії української державності, адже на відміну від багатоетнічної Київської держави Галицько-Волинська ґрунтувалася на єдиній українській основі. Це дало підстави українським історикам назвати Романа «творцем першої національної Української держави», що як окремий політичний організм проіснувала до кінця 14 ст.
