Потери французов были огромны. В самом Седане тыс. французских солдат. Всем им было приказано без единого выстрела сдаться в плен. В плен попал и сам император Франции Наполеон III. Прусская армия захватила 558 пушек (из которых 139 крепостных) и 66 тыс. винтовок, а её потери составили всего 4 % от личного состава.
Пленение Наполеона III стало концом монархии во Франции и началом установления республики. В битве при Седане французская армия потеряла всех солдат, участвовавших в сражении, и в результате Франция фактически лишилась вооруженных сил, так как наспех созданное французское ополчение не могло представлять никакой угрозы для прусских войск. Таким образом, победа при Седане открыла прусским войскам дорогу на Париж.
Га́лицько-Воли́нське князівство, або Королі́вство Русь[1] (лат. Regnum Russiæ[2] / Rusie[3]) — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.
Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля), а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.
Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладались союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.
Занепало внаслідок династичної кризи, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була поглинута сусіднім Польським королівством, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала зайняття Галицької землі Польщею у 1387 р. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.
Второму сыну Чагатаю досталась Средняя Азия и близлежащие территории
Угэдэй третий сын Чингис-хана, переемник.
Толую досталась Монголия.