Відповідь: Кириило і Мефодій — слов'янські просвітителі та проповідники християнства, творці слов'янської азбуки, перші перекладачі богослужбових книг на слов'янську мову, брати.
Пояснення: Кирило (мирське ім'я —Костянтин; близько 827 — 14 лютого 869) і його старший брат Мефодій (Методій) (мирське ім'я — Михаїл бл. 815 — помер між 6 квітня і 19 квітня 885 року) народились у місті Солунь (тепер Салоніки, Греція) в сім'ї воєначальника. За походженням болгари(за менш популярною версією слов'яномовні греки).
З 843 Кирило вчився у Константинополі при дворі візантійського імператора Михайла III, де одним з його вчителів був Фотій. Добре знав слов'янську, грецьку, латинську, іврит і арабську мови. Був патріаршим бібліотекарем, викладав філософію в Константинопольській вищій школі. В 40-60-х роках 9 століття брав участь у диспутах з іконоборцями і мусульманами в Сирії. Близько 860 року їздив з дипломатичною місією до хозарів. На шляху до хозарів зупинився в місті Херсонесі, в якому знайшов мощі святого папи Климента (помер у 101). Пізніше брати взяли їх з собою у Велику Моравію і у 867 до Риму.
Мефодій рано вступив на військову службу. Протягом 10 років керував заселеною слов'янами областю Македонії. Був викладачем у Константинопольській вищій школі. Постригшись у ченці, став ігуменом монастиря Поліхрон на березі Мармурового моря. Влітку 863 року Кирило і Методій на за князя Ростислава переселились до Моравії, щоб проповідувати християнство. Пізніше Папа Адріан II дав на це дозвіл, а папа Іван VIII підтвердив його.
Перед від'їздом Кирило створив один з перших слов'янських алфавітів (у науці немає єдиного погляду з питання, яку азбуку створив Кирило — кирилицю чи глаголицю). Кирило і Мефодій перекладали на церковнослов'янську церковні книги — вибрані місця з Євангелія, Псалтир, Апостольські послання.
За запровадження слов'янської мови в богослужінні були звинувачені в єресі. В 866 на виклик Папи Римського Адріана II їздили до Риму. Отримали від нього спеціальне послання, в якому їм дозволялося розповсюджувати слов'янські церковні книги і проводити богослужіння слов'янською мовою.
Після приїзду до Риму Кирило помер. Похований у Базиліці Святого Климента у Римі. Мефодій був висвячений на архієпископа Моравії і Панонії, і в 870 повернувся до Панонії. Внаслідок інтриг німецьких феодалів деякий час перебував в ув'язненні. В 882–884 жив у Візантії. В середині 884 повернувся до Моравії, де перекладав Біблію на слов'янську мову.
Хотя султан клялся «страшною и крепкою клятвою ... именем сотворившего небо и землю» не нарушать условий Бахчисарайского перемирия, закрепленного в следующем году Константинопольским мирным договором, крымцы продолжали разорять украинские земли и южные районы России.
В то же время султан получил возможность активизировать свою агрессию против других европейских государств, направив против них освободившиеся вооруженные силы.
В этих условиях возникла антитурецкая коалиция европейских государств, участники которой (Австрия, Польша и Венеция) стремились вовлечь в союз и Россию.
Русское правительство царевны Софьи (1682— 1689) поставило непременным условием своего участия в Священной лиге заключение «вечного мира» с Польшей, подтверждающего условия Андрусовского перемирия.
«Вечный мир» (1686 г.) наметил перелом в отношениях между Россией и Польшей и объединению усилий двух государств в борьбе с Турцией.
Выполняя свои союзные обязательства перед Польшей и прочими членами лиги Россия организовала два похода в Крым.
Уже в период подготовки к первому походу отрицательно сказались свойства поместной конницы: в ее рядах была слаба дисциплина, сборы проходили чрезвычайно медленно, и часть опоздавших дворян в знак неверия в удачу похода прибыла в траурной одежде и с черными попонами на лошадях.
Наконец, весной 1687 г. 100-тысячная армия (отчасти состоявшая из полков нового строя), сопровождаемая громадным обозом, двинулась на Крым.
Передвигаясь по выжженной татарами степи, жестоко страдая от отсутствия воды и теряя конский состав, русская армия не достигла Крыма.
Она должна была вернуться в пределы России, потеряв во время изнурительного похода большое количество людей.
Чтобы избежать военных действий в условиях летней жары, правительство организовало второй Крымский поход (1689 г.) ранней весной, и уже в мае русская армия достигла Перекопа.
Но и на этот раз русским не удалось добиться успеха.
Фаворит царевны Софьи князь В. В. Голицын, командовавший русской армией в обоих походах, был неплохим дипломатом, но оказался неудачливым полководцем.
В связи с вялыми действиями Голицына, отказавшегося от генерального сражения и отступившего от Перекопа, в Москве даже ходили толки, оказавшиеся, впрочем, недостоверными, что нерешительность князя объяснялась тем, что его подкупили турки.
Несмотря на неудачные результаты Крымских походов, Россия внесла значительный вклад в борьбу против турецкой агрессии, так как эти походы отвлекли на себя основные силы татар, и султан таким образом лишился поддержки многочисленной крымской конницы.
Этим самым были созданы благоприятные условия для успешных действий союзников России по антитурецкой коалиции на других театрах войны.