1. Курган можно отнести к V-IV векам до н.э. то есть к раннего железного века.
2. Они расположенные в Зайсанском районе Восточно-Казахстанской области, в долине, окруженной хребтами Тарбагатай, Сауыр, Манырак, в 100км южнее озера Зайсан
3. Саки возводили Бесшатырский курган.
4. Всеми экспедициями руководил Кемаль Акишевич Акишев. Кемаль Акишев являлся советским и казахских археологом.
5. Особенности Бесшатырского кургана: состоит из 31 большого, среднего и малого курганов, высота 17 м, в нем хоронили царей и знатных саков, во время раскопок нашли мечи, стрелы с бронзовыми наконечниками, заколки для волос, агатовые бусы, кинжалы-акинаки, хронология 5-4 вв до н.э.
Объяснение:
воть
Найважливіші події з історії Галицького князівства :
Перший правитель Галицької землі Ростислав мав трьох синів – Рюрика, Володаря й Василька, які отримали у володіння відповідно Перемишль, Звенигород і Теребовль.
Брати докладали неабияких зусиль, щоби закріпити за собою право отчини на галицькі землі.
Складність становища пояснюється тим, що їхній батько був обділеним, скривдженим князем.
Троє Ярославичів – Ізяслав, Святослав і Всеволод не вважали його рівним собі та змушували до вигнання.
За таких обставин Ростиславичам доводилося воювати проти родичів.
Жертвою міжусобної боротьби після Любецького з’їзду князів став, як ви пам’ятаєте, Василько теребовлянський.
Та хоч і дорогою ціною, Ростиславичі все-таки відвоювали собі право на Галичину.
Щоправда, до певного часу край лишався переділеним на кілька уділів: Перемишльську, Галицьку, Теребовлянську й Звенигородську землі.
Об’єднати землі Галичини під єдиною владою виявилося до снаги синові Володаря Володимиркові.
Року 1141 він переніс свою резиденцію до Галича, підтвердивши намір одноосібно правити в об’єднаному Галицькому князівстві.
Ще більш успішним, але далеко непростим було князювання сина Володимирка Володаревича – Ярослава.
«Илиада», военно-героическая поэма, повествует о событиях 10-го года войны, вызванных ссорой храбрейшего из участников похода Ахилла, царя Фтии, с предводителем войска Агамемноном, который отобрал у Ахилла его пленницу Брисеиду.
Оскорбленный Ахилл отказался участвовать в сражениях и вернулся к войску лишь после гибели его лучшего друга Патрокла.
Мстя за смерть друга, он вступил в поединок с предводителем троянского войска Гектором, виновником смерти Патрокла, и убил его.