Икта-передача государством (правителем) принадлежащей государству территории и доходов (харадж) с неё какому-то конкретному лицу с правом наследования. При этом возможна передача территории под полный контроль какого-то лица (мульк), либо же только получение доходов (ушр или харадж) с них. Те государственные земли, которые передавались в качестве икта, называются араза аль-мукатаа. Ранее не обрабатываемая араза аль-мукатаа называется араза аль-мават.
Иктадар-держатель условного владения или военно-ленного в восточной половине мусульманского мира XI—XV вв.
Вакфные в мусульманском праве имущество, переданное государством или отдельным лицом на религиозные или благотворительные цели. В вакуф может входить как недвижимое, так и движимое неотчуждаемое имущество, но лишь приносящее пользу (доход) и нерасходуемое (например, в вакуф не могут быть переданы деньги)
Мульк-вид частной земельной собственности в период феодализма в странах Ближнего и Среднего Востока, в том числе в Закавказье и Средней Азии. Движимая собственность называлась мал. В процессе феодализации значение термина в исламских странах дифференцировалось: царство, княжество, сеньория; феодальная собственность на землю, соответствовала аллоду, русской вотчине. В этом значении мульк, в отличие от икта, не был обусловлен несением государственной службы...
• Щоб уникнути князівських усобиць у Київській державі, князь Ярослав Мудрий уклав заповіт, за яким кожен із його синів отримував уділ. Проте головним визнавався найстарший син Ярослава Ізяслав.
• Після смерті Ярослава Мудрого стали помітними ознаки політичної роздробленості Київської Русі. Державою управляли троє старших братів:
1) київський князь Ізяслав;
2) чернігівський князь Святослав;
3_ переяславський князь Всеволод.
1068 р. - поразка руських дружин у битві проти половців на р. Альті. Розпався тріумвірат Ярославичів й розгорілася міжусобна боротьба за київський престол.
1097 р. - Любецький з'їзд князів, на якому князі домовилися припинити міжусобиці й узаконили роздроблення Київської держави на окремі спадкові київські князівства.
• Про Альту не знаю .
• Боротьба за київський стіл між Ярославичами: 1073 р. брати посварилися. Святослав, заручившись підтримкою Всеволода (дуумвірат), пішов на Київ, вигнав Ізяслава і став великим Київським князем. Крім Києва керував і Чернігівським князівством, а в інших містах посадив своїх синів і племінників. Підтримка культури. Через три роки він помер; 1076 р. на княжий стіл повернувся Ізяслав, правив при підтримці Всеволода, якому віддав Чернігів; позбавив влади синів Святослава, які спричинили нову хвилю усобиць; 1078 р. — загибель Ізяслава у битві з Олегом Святославичем; наступних 15 років у Києві правив Всеволод, віддав Чернігів своєму синові Володимиру, який фактично вів усі збройні конфлікти замість великого князя . Всеволод — дуже освічена людина, суперечки залагоджував дипломатичним шляхом .
• Метою Любецького з'їзду було припинити ворожнечу між Святославичами та іншими князями, припинити міжусобні війни і разом стати проти загрози з боку Степу, проти половців. Князі казали:
" Для чого губимо руську землю, самі між собою влаштовуючи розбрат? "
Любецький з'їзд формально зафіксував перетворення одної суцільної держави на своєрідну конфедерацію напівнезалежних держав, які для полагодження спільних справ скликали княжі з'їзди. Любецький з'їзд вирішив також відбути спільний похід проти половців. Постанови з'їзду було закріплено спільною присягою присутніх князів. Однак з'їзд не зміг припинити княжі міжусобиці. Вони знову почалися одразу ж після його закінчення. Осліплення володимирським князем Давидом Ігоровичем зі згоди Святополка теребовлянського князя Василька Ростиславича привело до нової міжусобної війни. Для її припинення Володимир Мономах скликав Витичівський з'їзд.
