Початок XIX сторіччя в українській історії нагадував період так званого "сумерку" кінця XIV-початку XVI століть — Україна нібито й існувала — існувала земля, міста і села, народжувались і вмирали люди — і не існувала, оскільки про її державно-політичну самостійність, окремішність, в тогочасних умовах, на думку багатьох, не могло бути й мови. Втративши національну політичну еліту і залишки державності, розділена між двох континентальних імперій — Російської і Австрійської — вона, здавалося, була приречена. Це виглядало тоді як доконаний історичний факт. Після довгих років Руїни національно-державне відродження України не могло відбутися швидко. Кінець XVIII — початок XIX ст. на Наддніпрянській Україні були позначені майже цілковитим припиненням національного життя. Проте саме тут, на Лівобережній та Слобідській Україні, які територіально ближче знаходилися до Росії, продовжувала жити народна пам’ять про колишню славу козацьку, про Хмельниччину, про народну вольницю — Запорозьку Січ.
Варто зазначити, що процеси національного відродження кінця XVIII-початку XIX сторіч не стали явищем загальнонаціонального масштабу. І не лише тому, що вони, як зазначалось вище, охоплювали переважно територію колишньої Гетьманщини та концентровано виражали інтереси козацької старшини і її нащадків, але й тому, що не охопили в повній мірі навіть весь цей соціальний стан. Окрім козацько-старшинської державницької традиції та літературного процесу на демократичній етнічній основі, значний вплив на формування української політичної думки першої половини XIX сторіччя мала діяльність в Україні таємних товариств, не пов’язаних безпосередньо з українською справою, у першу чергу декабристів і масонів. Україна, поряд з Санкт-Петербургом, стала одним з основних центрів Руху декабристів: тут виникли і діяли дві досить потужні таємні організації — "Південне товариство" і товариство "Об’єднаних слов’ян", які напередодні повстання злилися.
Поняття "українське національно-культурне відродження" відображає процес становлення і розвитку культурно-освітнього та громадсько-політичного життя України протягом кінця 19 - початку XX ст. Українське національне відродження розпочалося на східноукраїнських землях в кінці XVUI ст. Воно стимулювалося, з одного боку, природними процесами загальнокультурного розвитку, з іншого -необхідністю протидії упосліджувальній політиці російського царизму. Тяжке політичне, соціально-економічне становище, культурний занепад викликали "захисну реакцію", що проявилася у цілому комплексі подій і явищ, які свідчили про засвоєння частиною інтелігенції і значне поширення в масах національної свідомості, активізацію українського національного руху в усіх його формах, як спочатку культурницько-просвітніх, так згодом і політичних, про розвиток усіх галузей культурного життя українців.Втративши будь-яку надію на державне опертя і підтримку в процесах культурного розвитку, діячі української культури були поставлені в умови постійного доведення чинності національної культури в її суто етнічному розумінні. Етнографізм за цих обставин мусив стати і став визначальною рисою формування нової української культури. Пізніше це мало свої негативні наслідки у галузі виховання національної еліти і в справі політичної реалізації національних прав українців, однак прийнятної альтернативи етнографізму протягом довгого часу просто не було.
задание 1
1)Истина
2)Истина
3)Ложь
Аргумент: Окончательно власть Коканда над Казахскими землями была подорвана взятием города Пишпек.
Задание 2
Отрицательные:1,2,4
Положительные:3
Задание 3
1)Хивинского ханства
2)Жанкожи Нурмухамедулы
3)Асет Котибаров
Задание 4
1)Д
2)С
3)В
Задание5
1-Д
2-А
3-С
4-В
задание 6
1)В начале 80-х годов добыча металла и угля в Казахстане возросла в несколько раз.За период с 1882-1892 гг. добыча золота увеличилась с 13,31 до 23,28 п. Уже в конце XIX века Казахстан стал основным производителем меди в России после Урала и Кавказа
2) Развивается промышленность по переработке сельскохозяйственного сырья.К концу XIX века вытеснила на второй план более старую промышленность.Число предприятий непрерывно росло,и с ним возростало число рабочих и объём валовой продукереи.Но Колониальная политика царизма превратившая Казахстан в рынок сбыта и источник сырья,обрекала промышленность края на вечную отсталость.
3)Прокладывание железной дороги правительство преследовало и военно-стратегические цели.Уже во второй половине началось прокладывание железных дорог.В 1874-1878 гг. была построена Оренбургская железная дорога,связавшая центральные губернии с Западным Казахстаном.
Объяснение:
1000% Правильно
