в
Объяснение:
Православный храм, кафедральный собор Владимирской митрополии Русской православной церкви. В настоящее время также государственный музей, выдающийся памятник белокаменного зодчества домонгольской Руси. Исторически, до возвышения Москвы, был главным храмом Владимиро-Суздальской Руси, в нём венчались на великое княжение владимирские и московские князья. Памятник русского зодчества XII века, послуживший образцом для ряда более поздних соборов, в том числе Успенского собора Московского Кремля. Один из немногих храмов, в котором сохранились подлинные фрески Андрея Рублёва.
Наша земля очень богата своей многовековой историей. Народная память хранит и передает из поколения в поколение славные и трагические события в жизни казахского народа. Поэтому хочу перелистнуть страницу истории, ведь без нет настоящего. Образование Казахского ханства приходится к XV веку, у истоков которого стояли Керей хан и Жанибек хан. С тех пор не одно поколение храбрых батыров сложило свои головы во имя защиты своей земли. В истории казахской государственности свято почитается имя Абылая, сыгравшего огромную роль в сохранении и укреплении Казахского ханства. Хан Абылай предпринимал огромные усилия по объединению всех трех жузов Казахского ханства и сплочению народа под одним знаменем. Также одним из самых выдающихся государственных деятелей Казахского ханства, внесший неоценимый вклад в национальную историю является Тауке хан. Время его правления ассоциируется с «Золотым веком» Казахского ханства, когда народ жил в мире и согласии.
Влітку 1942 р. вся територія Радянської України була окупована ворогом. З перших днів гітлерівці прагнули запровадити так званий «новий» порядок. До виконання своїх страхітливих планів (плани «Ост», «Барбаросса» та ін.) фашистські загарбники приступили з перших днів окупації радянської території. 17 липня 1941 р. Гітлер підписав наказ про передачу окупованих радянських земель у відання «рейхсміністерства у справах зайнятих східних областей». Міністром було призначено підручного Гітлера А. Розенберга. В наказі зазначалося, що окупована територія поділяється на рейхскомісаріати, вони — на генеральні округи, а ці, своєю чергою,— на округи. Всі начальники адміністративних одиниць призначалися німецьким урядом. У передмові до «Директиви з керівництва економікою» («Зелена папка») (червень 1941 р.), яка містила «законодавство» окупаційного режиму, зазначалося, що загарбані радянські землі є частиною великонімецького «життєвого простору». Окупанти робили усе можливе для перетворення України на свою колонію, а народ — на рабів.
У липні 1941 р. німецько-румунські війська окупували Чернівецьку та Ізмаїльську області УРСР. З дозволу Гітлера обидві області (територією понад 15 тис. кв. км) за наказом Антонеску було включено до складу фашистської Румунії. В цих областях відновлювалися порядки, що існували тут до 28 червня 1940 р., тобто до з'єднання цих земель з Радянською Україною.
1 серпня 1941 р. генерал-губернатор Франк оголосив, що за наказом фюрера він включає частину західноукраїнських земель під назвою дистрикт «Галичина» до генерального губернаторства, створеного на окупованій території Польщі. До дистрикту «Галичина» з центром у Львові входили Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська (без північних районів) області. Ця територія становила
понад 48 тис. кв. км.