1) Восточным соседом Рима было могущественное Парфянское царство (рис. 1), возникшее в 250 г. до н. э.
2) Условия были такие:что мир состоится с условием что Рим больше не будет нападать на парфянское государство.
3) Выражение «Вар, верни мне мои легионы» используется, когда говорят о чем-то дорогом, но безвозвратно потерянном.
4) Занимались земледелием, охотой и рыболовством. Также было много ремесленников.
5) Венедами римляне называли предков славянских народов. Венеды жили достаточно далеко от римских границ поэтому уклад жизни венедов был известен им достаточно плохо. Поэтому сообщения древнеримских писателей о предках древних славян достаточно отрывочны и скудны
Пізньої осені року 1240, монголо-татарське військо з'явилося біля Києва. Літописець писав про це:
...обступила Київ сила татарська, і був город в облозі великій. І пробував Батий коло города, а вої його облягали город. І не було чути нічого од звуків скрипіння возів його, ревіння безлічі верблюдів його, і од звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руська ворогами.
Монголи очікували підходу основної орди на чолі з Батиєм. За традицією вони спочатку запропонували князям здатися на милість переможців. Проте київське віче вирішило стояти на смерть. Оборону очолив галицький воєвода Дмитро.
Батий зібрав до Києва свої головні сили і, ймовірно, всі 32 пороки, які мали монголи під час походу 1240 — 1241 років[2]. Монголи розмістили їх біля Лядських воріт, що розташовувалися на території сучасного Майдану Незалежності. Вали цієї ділянки київських оборонних споруд були слабкі. Тут також лежало Козяче болото й ручай, що замерзли й перестали діяти як захисний фактор[2]. Монголи захопили частину валу, де дерев’яні заборола були зруйновані пороками.
Постави же Баты порокы городу, подьлѣ врать Лядськыхъ, ту бо бѣаху пришли дебри; порокомъ же беспрестани бьющимъ день и нощь, выбиша стѣны
Вдершись до міста Ярослава, татари перепочили ніч, а зранку почали штурм міста Володимира. Після запеклої бійки останні захисники зачинилися в Десятинній церкві, але монголи підвели спеціальні машини, і завалили храм, поховавши під його стінами героїчних захисників міста. У нерівному бою загинули майже всі оборонці Києва. Вороги захопили в полон пораненого воєводу Дмитра, але за хоробрість зберегли йому життя. З 50 тис. киян живими залишилися не більше 2 тис. осіб. Місто лежало в руїні. Про цю трагедію сповіщає літописець:
Объяснение:
как мог стисло
