1)Казимира 3 назвали Великим за його великі внески в державу.
Реформи:
Кодекс законів, поділив Польщу на адміністративні одиниці, було проведено грошову реформу й запроваджено єдину монету - краківській гріш. Також заснував Краківський університет у 1364р.
2)Угода про об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу — Річ Посполиту, що була затверджена у місті Любліні 1 липня 1569 року.
3)Його внутрішня політика в Польщі — зміцнення королівської влади і централізації країни; зокрема у 1337–1346 роках він провів грошову реформу, 1347 року видав Вислицький і Пйотрківський статути — перші повні записи польського звичаєвого права. У зовнішній політиці Казимир орієнтувався на союз із Угорщиною; користувався підтримкою папського престолу. 1338 року уклав з угорським королем Карлом I Робертом договір у Вишеграді про те, що на випадок, якщо б у Казимира не було синів, його спадкоємцем буде небіж — угорський королевич Людовик, син Карла І Роберта та сестри Казимира ІІІ Ельжбети.
4)Перервана традиція літописання зумовила низку білих плям в історії польсько-литовської доби. Через це частина істориків період існування Великого князівства Литовського до Люблінської унії 1569 р. вважає часом існування Литовсько-Руської держави, а решта переконана, що цієї доби йшов процес перетворення українських земель на литовську провінцію. Така розбіжність поглядів пов'язана з тим, що час перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського мав надзвичайно важливу особливість: він складався з неоднакових за тривалістю та змістом періодів, у межах яких домінувала то одна, то інша тенденція. І етап (1340—1362) — «оксамитове» литовське проникнення. Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще за часів Міндовга (1230—1263). Головним об'єктом тоді стали західноруські (білоруські) землі. У часи наступника Міндовга — Гедиміна (1316—1341) — почалося включення до складу Литовського князівства південно-західних руських (українських) земель. Яскравим виявом зміцнення литовських позицій у цьому регіоні стало те, що після раптової смерті Юрія II Болеслава на княжому столі Волині закріпився син Гедиміна Любарт, який номінально вважався і галицько-волинським князем. Внаслідок польсько-угорсько-литовського протистояння в боротьбі за галицько-волинську спадщину Польща отримує Галичину, Литва — Волинь.
1) Проведення Олімпійських ігор надало грекам більше можливостей заробити гроші для кращого життя та кращої роботи, наприклад, прибирати чи допомагати учасникам. Це також давало можливість стати вільними для тих, хто брав участь в іграх (завдяки популярності чи заробленим коштам через панкратіон).
2) У давньогрецькому світі релігія була особистісною, безпосередньою та присутньою у всіх сферах життя. За до формальних ритуалів, що включали жертви тварин, міфи пояснювати походження людства та дарували богам людське обличчя. Грецька релігія вплинула на їх повсякденне життя, оскільки вони робили так багато речей для своїх богів щодня, як жертви та ігри. Єдиними вимогами до греків було вірити, що боги існують, і виконувати ритуали та жертвоприношення, завдяки яким боги отримали належне. Заперечувати існування божества було ризиком для виникнення репресій від божества чи від інших смертних. Дослідження історії релігії включає вивчення історії тих, хто її підтримував, разом із їх духовним, етичним, політичним та інтелектуальним досвідом. Грецька релігія, як її зараз розуміють, ймовірно, була наслідком змішання релігійних вірувань і практик між прихідними грекомовними народами, які прибули з півночі в ІІ тисячолітті до н.е., та корінними жителями.
Столетняя война 1337-1453 гг. стала крупнейшей войной европейского масштаба,
втянувшей через систему союзнических связей на политические силы и
страны, как Империя, Фландрия, Ара и Португалия — на стороне Англии;
Кастилия, Шотландия и папство — на стороне Франции. В этой войне, тесно
связанной с внутренним развитием стран-участниц, решался вопрос о
территории размежевании ряда государств и политических обра —
Франции и Англии, Англии и Шотландии, Франции и Фландрии, Кастилии и Арагона.
Для Англии он вырос в про образования универсального государства,
включавшего раз народы; для Франции — в проблему существования ее как
самостоятельного государства.
Победа Франции означала ликвидацию притязаний Англии на французскую корону и
земли на континенте. Завершение войны в 1453 г. создало благоприятные условия
для дальнейшего разви процесса централизации. При этом французская
монархия в экстремальной ситуации и частично благодаря ей сумела решить
важные для собственного усиления задачи — создать постоянную армию и
постоянные налоги.
В победе Франции в Столетней войне огромную роль сыграла Жанна д’Арк. Подвиг
Жанны д'Арк усилил патриотические и национальные чувства французов и
содействовал перелому в освободительной войне. В нем воплотились лучшие
качества французского народа.
Франция вышла из войны крайне разоренной, многие области были опустошены и
разграблены. И все же победа объективно завершению объединения
французских земель и развитию страны по пути политической централизации. Для
Англии война также имела серьезные последствия - английская корона отказалась
от попыток создать империю на Британских островах и континенте, в стране
выросло национальное самосознание. Все это подготовило формирование
национальных государств в обеих странах.