Одним з цікавих складових застілля у знаті були хлібні тарілки – тренчери. Їх не з’їдали, вони служили підставками для решти їжі, а нарізали тренчери слуги. Після трапези їх разом із залишками іншої їжі і соусів віддавали бідним або твариною. Випікалися вони з дуже грубої муки – спеціально для того, щоб ставити на них їжу було зручніше.
Якщо знать могла дозволити собі їсти м’ясо майже щодня, селяни «розживалися» м’ясом куди рідше. В основному, вони харчувалися житнім хлібом і овечим сиром, горіхами, ягодами і фруктами. Гаряче в селянських сім’ях подавалося тільки раз в день: зазвичай це була юшка з зерен, куди додавалися овочі, а у свята – м’ясо.
Цікавий факт: середньовічні лікарі вважали, що двох прийомів їжі в день буде досить для всіх верств населення. Це, на їхню думку, запобігає переїданню і проблемам зі здоров’ям. До того ж постійно підтримувати вогонь вдома було дуже важким заняттям.
Також лікарі Середньовіччя радили сідати приймати їжу повторно тільки в тому випадку, якщо людина відчуває почуття голоду. Це означало, що більш рання їжа вже перетравилася. Якщо людина починала трапезу, коли з’їдена раніше їжа перетравитися не встигла, це вважалося шкідливим.
Объяснение:
1)начале 1320-х годов при хане Узбеке государственной религией стал ислам.
2)середине XV века Золотая Орда распалась на несколько самостоятельных ханств; её центральная часть, номинально продолжавшая считаться верховной — Большая Орда — прекратила существование в начале XVI века.
3)Впервые словосочетание «Золотая Орда» было употреблено в 1566 году в историко-публицистическом сочинении Московского государства «Казанская история», в форме «Златая Орда» и «Великая Златая Орда», когда самого единого государства уже не существовало. Термин «Золотая Орда» бытовал на Руси в разговорной речи уже в XIV веке, но в летописях того периода он ни разу не фигурирует. Происхождение его связано с ханской ставкой, а точнее, с богато украшенной золотом и дорогими материями парадной юртой хана
воть
