Схоластика (від школа) — панівний у середньовічній Європі філософський і педагогічний метод.
Ще у кінці V — на початку VI ст. склалася система освіти Середньовіччя. В школах викладання будується відповідно до системи «семи вільних мистецтв», в обмеженому вигляді — тридоріжжя, чотиридоріжжя. Саме в цих школах зароджується система середньовічної філософсько-теоретичної думки — схоластика. Трохи пізніше, у XII ст., виникають перші університети, на базі яких формується класичний вид схоластики.
Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. З іншого боку, схоластика є методом, що полягав переважно у перегляді та порівнянні висловів попередніх мислителів і Біблії та виведенні нового синтезу. Витоки схоластики можна знайти у пізньоантичній філософії, насамперед — у Прокла, який абсолютизував дедуктивізм (шукав відповіді на всі питання, виходячи з текстів Платона). Значного впливу схоластика зазнала з боку антично-грецької діалектики, а також науки та логіки в розумінні Аристотеля.
У повсякденному спілкуванні схоластикою часто називають знання, відірвані від життя, які засновані на абстрактних міркуваннях, що не перевірялися досвідом.
Интернет в там все есть
Объяснение:
Відро́дження, або Ренеса́нс (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.
Гуманізм (лат. humanitas — «людяність», humanus — «людяний», homo — «людина») — це філософська та етична позиція, яка надає особливого значення цінності людей та сприянні людям (як індивідуумам, так і групам), і в загальному віддає перевагу критичному мисленню та доказам (раціональним та емпіричним) над прийняттям догмату або забобонів.
олександр македонський – найбільший завойовник усіх часів, син царя філіпа ii і олімпіади, дочки епірського царя неоптолема, народився в 356 р до р. х., помер у 323 році. вихователем олександра з 13-річного віку був аристотель, який пробудив у свого вихованця ту ідею про велич, ту силу і строгість мислення, які облагороджували прояви пристрасної натури олександра, і привчав його проявляти силу помірно і свідомо. олександр ставився до свого вчителя з великою повагою, він часто говорив, що батькові він зобов’язаний життям, а арістотелю – тим, що живе гідно. ідеалом олександра македонського був герой троянської війни ахілл. повний енергії і прагнення до дії, олександр часто при перемогах свого батька, скаржився, що той не залишить для нього ніякого діла. в гімнастичних та інших змаганнях олександр не мав собі рівного; ще будучи хлопчиком, він приборкав дикого коня букефала, який слугував йому бойовим конем. битва при херонеї (338 р) була виграна, завдяки особистій хоробрості олександра.александр македонський був популярною фігурою в мистецтві з найдавніших часів і залишається таким досі. александр мав особистого скульптора лісіппа, котрий створив кілька статуй александра, з яких одна герма відома за копією римської доби. у помпеї виявлена, так звана, мозаїка александра, що зображує битву при іссі. подвиги александра описані багатьма істориками та письменниками не тільки античності, але й середньовіччя та сучасності. нерідко фігура александра великого зустрічається у масовій культурі.