1) - Согласно родословной Абу-л-Гази, Касым-хан был сыном одного из основателей Казахского ханства — Жанибек-хана и являлся потомком тринадцатого сына Джучи-хана — Тука-Тимура.
Его мать Джаган-бегим приходилась родной сестрой матери Махмуд-султана, брата Шейбани-хана.
2) - Касым хан окончательно утвердил свое господство над обширными степными районами казахской террито нерии. Границы ханства на юге выходили на побережье Сырдарьи и включали большую часть Туркестана, на юго-востоке они охватывали предгорье и долины значительной части Семиречья, на севере и северо-востоке проходили в районе гор Улутау и Балхаша, доходя до Каркаралинских гор, на северо-западе достигли бассейна реки Жайык.
3) - Предотвращение раздробленности Казахского ханства.
В основу закона легли традиционные казахские обычаи и обычное казахское право. «Светлый путь» содержал в себе 5 положений:
---Имущественный закон (каз. Мүлік заңы). Положения о решении споров о земле, скоте и имуществе.
---Уголовный закон (каз. Қылмыс заңы). Положения о наказании за различные виды уголовных преступлений.
---Военный закон (каз. Әскери заң). Положения о повинности населения по содержанию армии в военное время, воинская обязанность, формирование подразделений, распределение военной добычи.
---Посольский обычай (каз. Елшілік жорасы). Положения о вопросах международного права, посольского этикета.
---Общественный закон (каз. Жұртшылық заңы). Положения о обязательствах общинной и межобщинной взаимо а также правилам устройства мероприятий и дворцовому этикету.
ответ:
Після розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за об'єднання Карпатської України з іншими українськими землями. 21 січня 1919 року на Народних Зборах у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку[1] Карпатської України з Українською Народною Республікою. Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії, не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі.
На основі рішень Сен-Жерменського (1919 р.) і Тріанонського (1920 р.) договорів Підкарпатська Русь була включена до складу Чехо-Словацької республіки на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким урядом. У 1920-1930-х рр. українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз'єднання у Соборній незалежній українській державі. Для цього регулярно проводилися народовецькі з'їзди.
Президент Чехо-Словаччини Едвард Бенеш усвідомлював складнощі діяльності уряду в умовах багатоетнічності республіки. Він проголошував намір перебудувати її «…в державу, де цілковито рівноправні народи мали б своє власне управління…». 20 лютого 1937 року було опубліковане спеціальне комюніке із основними настановами, що передбачали зміну політики стосовно національних меншин. Але ніяких практичних заходів у той час не було вжито.
