Відповідь: Українці Волині та Галичини, згідно з угодами та договорами, мали б отримати культурну автономію. Проте поляки не поспішали виконувати взяті на себе зобов'язання. Українці Галичини чинили спротив встановленню польської влади в регіоні: бойкотували перепис і вибори, а також створили у Львові у 1921 році Таємний український університет. У 1920 році ветеран Української революції та полковник УНР Євген Коновалець створює Українську військову організацію. Члени УВО обрали підпільні та терористичні методи боротьби, зокрема вчинили невдалий замах на Юзефа Пілсудського. Проте, у 1923 році країни Артанти остаточно визнали право Польщі на Східну Галичину, після чого уряд ЗУНР, що все ще боровся в еміграції, саморозпустився.
В культурно-освітньому плані, польська держава у 20-х роках була повною протилежністю УСРР, де в цей час на повних парах неслася українізація. Польща обрала тактику асиміляції етнічних меншин. Полонізація відбувалася у системі освіти, де розпочався перехід на двомовні польсько-українські школи. На управлінські посади приймали переважно поляків.
Они хотели не только разгромить советское государство и полностью уничтожить большевизм. Они хотели большую часть русского народа угнать в Германию, с целью пожизненного использования бесплатного труда. И лишь немногих полуевропейского типа, оставить на русской территории, под руководством Германии, естественно. Евреи, цыгане и другие «неполноценные народы» подвергались полному уничтожению. Их расстреливали, сжигали, отравляли газом, зверски издевались над ними, вешали, топили.